Оптимізм утішний. Але чи виправданий?

В інтерв’ю виданню European voice міністр зазначив, що Україна дедалі більше видобуває газу самостійно, більше використовує вугільну й ядерну енергетику, а також планує будівництво терміналу для скрапленого газу. Все це зумовило, за словами міністра, зменшення споживання російського газу з 50 мільярдів кубометрів на рік до 33 мільярдів.

Чи варто ставити під сумнів рівень обізнаності головного дипломата країни? Та все ж йому можна було б підказати, що Україна також має намір істотно збільшити поставки газу по реверсних маршрутах з Європи і видобувати нетрадиційний, а далі і сланцевий газ. Дивно, що про ці джерела диверсифікації і нарощування поставок газу міністр не сказав.

Одночасно з Кожарою «здолав» домінування «Газпрому» на газовому ринку України і міністр енергетики і вугільної промисловості Едуард Ставицький. «У нас є пропозиція поставок на територію України з боку Європи», — сказав він в четвер журналістам і додав, що ці поставки почнуть здійснюватися вже в першому кварталі цього року і не лише німецькою компанією RWE. «Із Словаччиною є технічні питання, які ми погоджуємо, з Угорщиною у нас практично всі питання вже вирішено», — відрапортував міністр.

«Це добре, що міністр мріє здолати домінування «Газпрому» і мислить у цьому напрямі, — зазначає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. — Але, схоже, він при цьому видає бажане за дійсність».

«У чому можна з ним погодитися і визначити як позитив? — запитує експерт і відповідає: — 2012 року є деяке скорочення імпорту російського газу в результаті скорочення споживання газу в цілому по Україні. А чи збільшився в країні власний видобуток? Він, на жаль, скорочується. Після позаторішнього обвалу на мільярд кубометрів (від 21,5 мільярда 2010 року до 20,5 мільярда 2011р.) 2012 року ми отримали приблизно 20 мільярдів кубометрів. Тенденція легко прогнозується і, як бачите, невтішна. Був невеликий приріст видобутку на Чорноморському шельфі. Але він абсолютно не компенсує падіння газовидобування на суші».

За словами Гончара, не вселяє оптимізму і ситуація з LNG-терміналом. Судячи з висловлювань прем’єр-міністра України Миколи Азарова (він припустив, що Україна, можливо, реалізовуватиме цей проект на території Туреччини) вона неясна і неоднозначна. «Що буде з цим проектом взагалі незрозуміло, — зазначає експерт, — якщо ми не можемо реалізувати його на нашій території, то я не впевнений, що це може бути зроблено на чужій». Гончар не покладає великих надій і на реверсні поставки газу з Європи. На його думку, на тлі виставленого «Газпромом» Україні цілком невиправданого штрафу в $7 мільярдів, європейські партнери будуть, як кажуть, дмухати на холодне».

Незалежний експерт з енергетики Валентин Землянський поділяє оптимізм Кожари не в усьому. «Найреалістичнішим проектом України на цьому напрямі з усіх заявлених» є, за його словами, продовження реверсних постачань газу з Європи. «Вже цього літа ми можемо купувати на споті газ і закачувати його до власних сховищ, —каже «досить скупий» на оптимізм експерт і веде далі: — Решта наших проектів довгострокові». «Аби подолати залежність від «Газпрому», нам буде потрібно від п’яти до трьох років», — підсумовує Землянський.