Осінь. Україна. Ікебана

Схоже, осінь — неймовірні кольори, загадковість, передбачуваність, якийсь легкий сум в природі — незабаром асоціюватимуться в частини киян з ... Японією. Вже склалася традиція: саме в цей час професори ікебани проводять свої майстер-класи. Нічого дивного — осінь дає нам фантастичні кольори в природі — неймовірне поєднання кольорів навіть в одному листку звичайної для нас калини, що вже говорити про цілий квітковий твір — ікебану. Ось професор ікебани пані Ямада Мідорі взяла в руки темно-зелений листок, формою схожий на кленовий, але трохи більший, в центрі якого почали утворюватися вишнева «зірка» й каже: «Дуже красиво... Дуже гарні у вас кольори восени... Він мені нагадує свято вина в Молдові — я вчора звідти повернулася. Зробимо композицію на честь свята вина».

Ямада Мідорі — професор вищої — 5-ї, категорії мистецтва ікебани, вона все життя присвятила мистецтву. Пані професорку називають Ямада Сенсей (учитель). Демонстрація ікебани — це не просто формування композицій з рослин — це обов’язково японська мудрість, філософія, екскурс в минуле Країни Сонця, що сходить: здається, що він, що на душі в майстра, він передає під час демонстрації. А на душі — те, що навіяли квіти та творчий процес.

— Великі композиції — не стійкі, щось в них може не втриматися, похилитися, до цієї ікебани потрібно підійти не раз і не два... Зате вони красивіші. Так само й жінки: «стійка» жінка не так подобається чоловікам, як та, котрій потрібно допомагати, яка хоче, щоб її чоловік опікав, — говорила пані Ямада і чаклувала над наступною ікебаною, в той час, коли два хлопці намагалися щось поправити чи то в композиції, чи у вазі, щоб гілки калини не хилилися, а ваза — не падала.

Сама ж Ямана Мідорі, очевидно, є «стійкою» жінкою, бо життя проводить в поїздках: Японія — Київ — Кишинів — Алмати — Москва — Владивосток, але каже: «Не вистачає сил на все, та потрібно старатися, потрібно старатися». Вона — голова філії школи ікебани «Екінобо» в СНД, всюди має своїх учнів. Київські учні їй асистували — підносили рослини, з якими допоміг Ботанічний сад ім. Фоміна.

— Жінки, коли вам подарували троянду чи іншу квітку, не ставте її просто в склянку (пані Ямада говорила російською без перекладача). Краще знайдіть сучасну вазу, візьміть ще дві гілки — щоб за розмірами складали дві третини та одну третину від подарованої квітки — і зробіть легку ікебану. Легке дає легкість дому. І пам’ятайте: найвища гілка — це небо, середня — людина, найменша — земля. Це — закони ікебани, які відповідають цілісності природи, їх потрібно дотримуватися, — розповідала пані Ямада.

Ще один дуже важливий закон — все в природі потрібне, якщо вже з’явилося в ній, все має смисл і своє призначення. Наприклад, засохла рослина має насіння, а отже, несе в собі майбутнє життя.

Рослини, які Ямада Мідорі використовувала у своїх 10 композиціях, — найрізноманітніші за формою і кольором. Калина, хризантеми, сосна, очерет, троянди, жоржини, гладіолуси, гвоздики, папороть, гілки червоної герані, різні сухі квіти, напівзів’яле листя — це тільки те, що я могла розпізнати, а ще було багато рослин з невідомими назвати, на які багатий Ботанічний сад — все, що дарувало очам і душі радість. «Це — подарунки природи, вони дають щастя», — каже пані Ямада...

Робити з цих подарунків природи твори мистецтва — не так просто навіть фізично: не всі гілки легко ламати чи різати ножицями (до речі, до XVIII століття ікебаною в Японії займалися лише чоловіки). До того ж кожний елемент має своє значення, несе певну інформацію — все необхідно враховувати. Ікебана — це ціла філософія гармонійного співіснування з природою та книга японської мудрості. Саме за популяризацію цього мистецтва в Україні, яку Ямада Мідорі почала у 1994 році, нещодавно від уряду Японії вона отримала орден «Сонця, що сходить».