Передноворічне

У моєму кварталі, на перехресті, біля спуска у метро час від часу можна побачити невисоку, кепсько одягнену жіночку. Вона зажди з опухлим обличчям, сильно напідпитку, років їй на вигляд 45—50, однак з алкоголіками не можна бути впевненим щодо віку. Скільки їй насправді, і скільки з цього припадає на притомне життя, вона може і не пам’ятати.

Вона стоїть напроти розцяцькованого кіоска, в якому продають дешевий крам. Поруч із нею на парапеті завжди пара благеньких пакетиків з якимись недоїдками, пляшка з недопитим соком або колою, інколи і з чимось міцнішим. Стоїть вона там, бо на цьому кіоску виведено назовні динаміки, через які продавці крутять музику. Не «Магніфікату» Баха, аж ніяк. Тільки непотріб, тільки російський шансон; який товар — така і музика. Волоцюжка підспівує про «дорожку дальнюю»: знає, здається, вже весь місцевий репертуар. Часто вона там не сама, а з такою ж товаришкою. Вони з задоволенням співають, а то й витанцьовують дуетом. Але й на самоті вона підстрибує так само весело.

На Новий рік вона теж не сумуватиме — адже на другому боці проспекту, перед фасадом величезного торгівельного центру встановили ялинку, тож епіцентр святкувань і джерело дармової горілки просто поруч.

Дратує вона мене? Так, бо мав нещастя жити в одній квартирі з алкоголіком. Пив, повільно помирав і зрештою помер він у мене на очах, навіть щире християнство не допомогло. Другий алкоголік — мій давній друг, музикант, і я з безсиллям спостерігаю, як він цілеспрямовано спускає до унітазу свій талант і своє життя. Вона аж надто нагадує мені про цих двох, а також про десятки інших, котрі погано пахли, грубіянили, блювали в ліфті і в метро, спричиняли бійки, мочилися, де доведеться. Нема їм ліку, цим незграбним демонам.

Чи хвилюватимуся, якщо цю жінку проженуть? Навряд чи. Чи хочу я, щоб її прогнали? Це складніше. Тротуарна танцівниця з її бідою мені не заважає. У неї, можливо, іншої втіхи і нема. Тож банальність мені в поміч: хто я такий, щоб її засуджувати?

Біду кожний обирає собі сам, на свою власну голову. У моїй достатньо впорядкованій реальності теж є перехрестя, на котрих я комусь заважаю, комусь дуже не подобаюсь і спричиняю такі незручності, що куди там усім п’яницям Оболоні. Так буває.

Тож побажаю цій приблуді та її горілчаним братам гарного Нового року і теплого Різдва. Хай будуть щасливі. Хай всі ми будемо щасливі.