Повернення Бруно Шульца
На виставці у Львові експонуються три його картини фондів галереї мистецтв, 10 аквафортів із музею літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві, виконаний у 1916 році малюнок олівцем (демонструється вперше), рідкісні видання, листівки та література про митця. А також – п’ять відреставрованих фресок за мотивами дитячих казок, виконаних Бруно Шульцом у 1942 році (незадовго до смерті) на так званій віллі Ландау у Дрогобичі. Нагадаємо, завдяки саме настінним розписам, частина яких була вивезена до Ізраїлю, про Бруно Шульца заговорив мало не цілий світ. Більше того, коли це сталося у травні минулого року, довколо цієї детективної історії розгорівся міжнародний скандал.
Якщо пригадати, тоді, в травні 2001, на колишню віллу Ландау, в одній із квартир якої нині мешкає літнє подружжя, завітали, як згодом з’ясувалося, представники ізраїльського музею «Яд Вашєм». За згодою господарів помешкання, вони демонтували частину фресок, запакували їх і... згодом роботи Бруно Шульца опинилися в Ізраїлі. Але як це могло статися? Чому міська влада Дрогобича закрила очі на таку сваволю? Яким чином контрабанда перетнула митний кордон України? Зрештою, чому українська влада не вимагає від Ізраїлю повернення викрадених фресок?
— Найлегше, мабуть, відповісти на останнє із запитань, — розповідає директор львівської галереї мистецтв Борис Возницький. – На всі наші протести ізраїльська сторона реагує приблизно так: мовляв, що від нас хочете – ми маємо на фрески дарчу, отриману від теперішніх власників помешкання, колишньої вілли Ландау, так що все, мовляв, законно...
Може, воно дійсно так, але чому в такому разі це робилося таємно? Чому після того, як факт вивезення став відомим широкій громадськості (передусім, завдяки вітчизняним та іноземним медіа), в тому числі німецькій та польській, дрогобицька влада згадала про спадщину Бруно Шульца? Які кроки, нарешті, зробила українська влада з тим, щоб у всьому цьому розібратися? Достеменно сьогодні можна сказати лише про одне: на фоні скандалу із вивезенням фресок колишній міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський втратив свій авторитет у людей, і дрогобичани своїм мером його не переобрали. Що стосується реакції компетентних органів, то, за словами Бориса Возницького, з ним декілька разів розмовляли співробітники СБУ, міліції, прокуратури. Звичайно, на предмет цінності вивезених фресок та його особистих версій стосовно того, що сталося в Дрогобичі.
— Розповів усе, що знав, — каже він. — Але й сам маю більше запитань, ніж відповідей на них. Скажімо, яким чином контрабанда перетнула митний кордон України? Адже вивезені фрески – не якийсь там дріб’язок, який можна сховати в автомобільному бардачку, а досить громіздкий вантаж.
Як би там не було, а сьогодні питань дійсно більше ніж відповідей. І поки що тішить в усій цій доволі заплутаній історії, мабуть, одне: завдяки скандалу довкола фресок ім’я Бруно Шульца стало відоме тисячам і тисячам людей. У тому числі й на Львівщині, де про нього раніше знали лише фахівці. А тепер його художніх творів у книгарнях не купити – треба, вочевидь, перевидавати. Аншлаг і на виставці живопису художника у львівській галереї мистецтв. Так що лихо, яке спіткало його настінні розписи, визволило ім’я Бруно Шульца із напівзабуття...
Тим часом у Дрогобичі відкрито меморіальну дошку на відреставрованому будинку, де жив митець. Напис на ній виконано трьома мовами: українською, івритом та польською. Очевидно, тому, що творчість Бруно Шульца – це надбання трьох культур. На гранітній дошці написано: «Бруно Шульц був великим єврейським письменником і художником, майстром польського слова».
