ПРЕС-КЛУБ «Дня»

Головний редактор «Днепровской правды» Вадим Іларіонович Бедринець народився 15 вересня 1936 року в сім'ї сільських учителів на Кіровоградщині. Українець. Безпартійний. 1960 року закінчив історико-філософський факультет Київського держуніверситету. Спеціалізувався на історії України. 1960–1966 рр. працював у криворізьких (багатотиражній, потім міській) газетах. Із 1968 (після закінчення ВПШ при ЦК КП України) до 1975 року працював заступником редактора криворізької міської газети «Червоний гірник». Потім був заступником завідуючого оргвідділом Криворізького міськкому компартії. З травня 1976 р. до теперішнього часу — в дніпропетровській обласній газеті «Днепровская правда» — заступник головного редактора, з січня 1997 р. — головний редактор.

АНКЕТА «Дня»

1. Багато які колишні й нинішні представники київських коридорів влади (Щербицький, Ватченко, Кучма, Лазаренко, Пустовойтенко) — починали свою кар'єру в Дніпропетровську. Як це позначилося на взаємовідносинах вашого регіону з центром? Як у вас ставляться до поняття «дніпропетровський клан»?

2. Що читачі вашої газети думають із приводу мотивів, якими керувалися опоненти Павла Лазаренка, домагаючись притягнення його до кримінальної відповідальності?

3. Як місцевий політикум зреагував на «раптовий» від'їзд Лазаренка до США через Грецію? Як це позначилося на політичному розкладі в області?

4. Значна частина біографії Президента Леоніда Кучми пов'язана з Дніпропетровськом. Як до нього ставляться у вузі, де він навчався, на підприємствах, де він працював, і в місті взагалі?

5. Нещодавно в Дніпропетровську знищили останню зі 111 міжконтинентальних балістичних ракет СС-19, що належали Україні. Як це відбувалося? Як дніпропетровці, які зробили значний внесок у оборонний потенціал, оцінюють одностороннє ядерне роззброєння України в світлі косовської кризи?

6. Прогресивна соціалістка Наталія Вітренко під час візиту до вашої області ообіцяла тим, хто зараз при владі, в разі своєї перемоги на виборах, «уранові рудники». Наскільки ефективні популістські прийоми впливу на дніпропетровський електорат?

7. Що можна сказати про свободу слова по-українськи на прикладі вашої області?

8. Хто з місцевих політиків, на вашу думку, найбільш перспективний?

9. Чого чекають люди від майбутнього президента України?

10. Назвіть, будь ласка, політиків, які, на ваш погляд, мають реальні шанси перемогти на президентських виборах.

11. Яка цитата, політичний анекдот, дотепне висловлювання користуються в Дніпропетровську найбільшою популярністю?

12. Відкрите запитання. Що ще ви хотіли б сказати?

1. За радянських, точніше — союзних часів такою «спорідненістю» більшість дніпропетровців пишалася. Адже вона приносила області вельми істотні «дивіденди» — передусім у вигляді солідних інвестицій у розвиток народногосподарського комплексу, міст і сіл. Хоча, слід сказати, й вимоги до «малої батьківщини» були відповідними. Коротше, в дніпропетровців була, пробачте мені цей парафраз, власна гордість. Нині все це в минулому. Залишилися, судячи з усього, лише вимоги. Область перетворено на безправного донора «центру».

До поняття «дніпропетровський клан» ставлення в кожного дніпропетровця своє — в залежності від політичних переконань і соціального становища. Хоча, судячи з редакційної пошти, більшість наших читачів мають вельми непевне уявлення про суть цього поняття.

2. Багато хто взагалі вважає, що воно надумане. Адже єдиної, монолітної дніпропетровської «громади» в Києві на «печерських горах» ніколи не було й, тим більше, немає сьогодні. Багато хто вважає, що мали місце звичайні політичні «розбірки», усунення могутнього політичного конкурента, який, до того ж, «дуже багато знав». Є серед читачів, судячи з редакційної пошти, й такі, хто дотримується «офіційної» версії.

3. Противники «Громади» та її лідера торжествують і намагаються максимально використати ситуацію в своїх інтересах. Ну, а вчорашні «ситуативні» союзники, своєкорисливі «попутники» й навіть деякі «вірні», особливо з тих, кому «є що втрачати», щосили стараються відхреститися від поваленого опозиціонера, нерідко уподібнюючись герою відомого прислів'я: «Примусиш грішного Савку Богу молитися, то він і лоба проб'є».

4. У Дніпропетровському держуніверситеті своїм випускником Л.Д. Кучмою офіційно пишаються, на ПМЗ колишнім директором — також. Та й у місті взагалі... Ну а найоб'єктивнішу відповідь на це запитання, сподіваюся, дадуть осінні вибори...

5. Наша газета належить до видань, що наважуються мати свій погляд, скажiмо так, на життя й висловлювати свою думку з приводу тих чи інших подій, яка не завжди збiгається з офіційною. Тому, на жаль, нерідко нас «не шанують» і не запрошують на офіційні «заходи». Так було й у цьому випадку. Але, наскільки мені відомо, сам факт знищення останньої балістичної ракети СС-19 особливого резонансу ні в колективі «Південмашу», ні тим більше серед городян не набув. Не довелося чути й оцінки цього факту в світлі косовської кризи. В цілому дніпропетровці оцінюють цю кризу вельми зважено й, як говорили раніше, політично грамотно. Більшість із них знають, хто насправді «ініціював» її, з чиєї вини в Косово почалися криваві міжетнічні «розбірки».

6. Зустрічі Н. Вітренко в Дніпропетровську проходять із повним аншлагом. Серед її шанувальників переважають найбільш «бойовиті» пенсіонери й домогосподарки, доведені злиднями до крайньої міри «революційності». Тому кожне слово «прогресивної соціалістки», особливо замішане на, вибачте, кінській дозі популізму, сприймається «на ура». Один із місцевих журналістів «поставив» цим зустрічам такий діагноз: «прогресуючий соціалізм». Краще не скажеш.

7. Про свободу слова по- дніпропетровськи можна сказати те саме, що й про свободу цього самого слова у всеукраїнському масштабі: говори, та знай міру...

8. Напевно, після скандалу з Павлом Лазаренком ніхто. Хіба що мер Дніпропетровська Микола Швець.

9. Від майбутнього президента люди чекають передусім наведення справжнього порядку й затвердження справжньої порядності, здійснення справжніх реформ у економіці й державному устрої. А все це під силу лише людині, яка усвідомлює себе українцем, яка сповідує національну ідею, яка понад усе ставить інтереси українського народу — всіх, хто живе в Україні.

10. Реальні шанси, на мій погляд, перемогти на президентських виборах мають Євген Марчук, Олександр Мороз, Леонід Кучма.

11. Найбільш популярні висловлювання й політичні анекдоти в Дніпропетровську, так би мовити, на злобу дня, на жаль, оприлюдненню через газету не підлягають. У зв'язку з рясним використанням ненормативної лексики. Що поробиш, яке життя, такий і фольклор.

12. Особливо важливого нічого.

Ведучий рубрики «Прес-клуб «Дня» Валентин ПУСТОВОЙТ

Тел. (044) 414-98-20, факс 414-43-31 e-mail:master@day.kiev.ua