Президент групи Світового банку Джим Ен Кім — спеціально для «Дня»: «Шлях до викорінювання бідності»

...Це — пляма на нашій совісті. Ми зобов’язані негайно допомогти людям — хоч би ким вони були, хоч би в якому становищі перебували і хоч би де мешкали — вийти зі стану бідності.

Всього півроку тому Група організацій Світового банку поставила перед собою дві мети: перша з них — покласти край надзвичайній бідності до 2030 року, а друга — прискорити забезпечення достатку найбідніших 40 відсотків жителів кожної країни.

Досягнення нашої першої мети — покласти край надзвичайній бідності до 2030 року — стане не лише справою історичної ваги, а й украй складною справою. Ми просуваємося вперед, але результат двобою з бідністю не визначений, і що ближчими ми будемо до мети, то важчим буде наш шлях. Темпи глобального економічного зростання можуть сповільнитися. Інвестори можуть стати ще обережнішими. Довгострокове фінансування такої гостро необхідної інфраструктури, й без того мізерне, може скоротитися ще більше.

Досягнення нашої другої мети — прискорити забезпечення достатку для всіх — безпосередньо стосується всіх країн світу, від Близького Сходу до Азії, від Африки до Латинської Америки. Витоки протестів, що звучали під час «арабської весни», а потім — у Туреччині, Бразилії та Південній Африці, лежать у спільному прагненні влитися до лав світового середнього класу.

Соціальні мережі створили численний «віртуальний середній клас», як назвав його Томас Фрідман, і він і надалі стукатиметься, а потім і ломитиметься у «вікно можливостей». Нам слід приділяти значно більше уваги тому, щоби плодами економічного зростання могло користуватися все населення, а не лише еліта.

Дві мети, які поставила перед собою Група організацій Світового банку, — покласти край надзвичайній бідності і сприяти загальному процвітанню — потребують розробки стратегії, в рамках якої нам доведеться застосувати селективний підхід: спочатку визначити наші пріоритети, а потім — відмовитися від тих заходів, які їм не відповідають. Ми не продовжуватимемо роботу там, де інші роблять це успішніше, або щоб просто досягти контрольних показників щодо обсягів кредитування. Ми станемо «Банком рішень», успішність якого вимірюватиметься передусім досягненням результатів на користь бідних верств населення.

Отже, які ж наші принципи? Усю нашу діяльність буде постійно спрямовано на досягнення наших двох цілей. Ми співпрацюватимемо з партнерами — ми не можемо розв’язати цих завдань самотужки. Ми будемо хоробрими. Ми йтимемо на ризик — розумний ризик. Під цим я маю на увазі, що ми вкладатимемо кошти в проекти, які можуть допомогти змінити хід розвитку країни чи регіону, — навіть якщо це означатиме, що нас може спіткати невдача.

Окрім того, ми плануємо розробляти інноваційні фінансові інструменти, здатні відкрити нові можливості для довгострокового фінансування, гостро необхідного країнам.

Слід особливо відзначити три компоненти цієї стратегії.

По-перше, ми налагодимо партнерство з приватним сектором з метою боротьби з бідністю і створення продуктивних робочих місць для бідних. Корпорація Ecom — один з клієнтів IFC, нашого підрозділу, що працює з приватним сектором, — забезпечує доступ на світові ринки фермерам — виробникам какао, кави та бавовни з 30 з гаком країн. Торік Ecom надала допомогу понад 134 000 фермерів безпосередньо, а ще багатьом тисячам — через фермерські організації.

По-друге, ми приділятимемо більше уваги нестабільним, тим, у яких спостерігаються конфлікти державам. Нещодавно Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун і я відвідали східні райони Демократичної Республіки Конго. Натовп людей, здебільшого жінок, вишикувався уздовж дороги від бази ООН до місцевої лікарні. Я ніколи не забуду плакат, який тримала одна з жінок. На ньому були дуже прості слова: «Зупиніть насильство».

У африканському регіоні Великих озер ми діємо енергійно. Ми оперативно сформували для цього регіону, особливо для східної частини Конго, пакет додаткової допомоги у розмірі 1 млрд дол. США.

Я даю зобов’язання істотно збільшити підтримку, яку ми надаємо нестабільним, тим, у яких спостерігаються конфлікти, державам. Сподіваюся, що протягом наступних трьох років частка власних коштів МАР — фонду Банку для бідних країн, — що виділяються нестабільним державам, збільшиться майже на 50 відсотків. IFC також візьме на себе зобов’язання збільшити протягом наступних трьох років обсяг допомоги нестабільним державам на 50 відсотків.

По-третє, ми ставитимемо якомога амбітніші завдання у сферах, що мають глобальне значення, включно з інвестиціями в жінок і дівчат, а також боротьбою із зміною клімату. Так, наприклад, наші заходи щодо боротьби зі зміною клімату мають бути досить рішучими, аби відповідати масштабам цієї проблеми.

Якщо ми хочемо покласти край надзвичайній бідності, то нам необхідно створювати стійкі спільноти і пом’якшувати потрясіння, наприклад, стихійні лиха, аби бідні верстви населення могли поліпшити своє життя і зберегти ці позитивні зміни в довгостроковій перспективі.

Всього три дні тому 60 000 осіб зібралося в Центральному парку Нью-Йорка для участі у Фестивалі громадян світу, на якому закликали покласти край бідності. Я закликаю всіх тих, хто прочитає цю статтю: приєднаєтеся до нашого руху просто зараз — зайдіть на веб-сайт Глобального проекту боротьби з бідністю — www.zeropoverty2030.org — і поставте свій підпис під петицією із закликом покласти край бідності за життя нинішнього покоління.

Це — найважливіша етична проблема сучасності. Ми не можемо залишити більш як мільярд осіб страждати в крайній бідності, якщо у нас є інструменти і засоби для того, щоб змінити їхнє життя на краще.

Є проблеми — такі, як зміна клімату, — які треба вирішувати негайно, але, кажучи словами Мартіна Лютера Кінга, «час завжди відповідний для добрих справ». Час настав. Справа за нами. Тож діймо.