П’ятирічка СОТ

П’ять років тому Україна приєдналася до Світової організації торгівлі (СОТ). На сьогоднішній день за єдиними правилами СОТ грають 157 країн світу, на які припадає понад 97% обсягу світової торгівлі, 90% світового ВВП і 85% населення світу! Ще 27 держав мають у СОТ статус спостерігача й перебувають на різних етапах процесу вступу. Як Україна адаптувалася до світової торгівлі за єдиними правилами за ці п’ять років? Які плюси й мінуси отримала економіка? І головне, які уроки вона має винести, адже попереду перед нами взяття ще одного торговельного рубежу — створення зони вільної торгівлі з ЄС? Про це «День» запитав економістів.

Олександр КЕНДЮХОВ, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів:

— Коли вступали до СОТ, то вийшло, як завжди, емоції домінували над здоровим глуздом. Аналіз п’яти років роботи свідчить, що структура національного виробництва України під час лібералізації торгівлі з країнами СОТ не змогла забезпечити позитивний торговельний баланс. І це чітко видно з продажів товарів промислової групи (з високою доданою вартістю): їхній імпорт істотно перевищує власне виробництво в Україні. У цілому за п’ять років від вільної торгівлі Україна більше втратила, ніж отримала: негативне сальдо торговельного балансу стало становити від 10 мільярдів до 15 мільярдів доларів на рік. Звісно, не можна стверджувати, що саме вступ до СОТ став тим головним чинником, що призвів до цього. Проте його роль у цьому процесі дуже помітна. Країни, що здобули можливість постачати до України свої товари на більш пільгових умовах, відвоювали істотну частку внутрішнього ринку, як результат ринок промислових товарів в Україні на 90% зайнятий імпортом. Головний висновок — підіймати конкурентоспроможність товарів і думати про захист свого внутрішнього ринку. Зараз говорять про створення комісії, яка працюватиме над переглядом умов роботи в СОТ, але це лише короткочасне явище. Якщо не навчимося захищати внутрішній ринок, то ситуація із зовнішньою торгівлею не зміниться.

Андрій НОВАК, економіст:

— Перші п’ять років показали, що Україна не використала повністю можливий потенціал від набутого членства. Хоча й не виправдалися негативні прогнози щодо знищення багатьох українських виробників і навіть цілих галузей. Це, так би мовити, набутий результат. Його можна критикувати, але Україна не мала іншого варіанту — не вступати до СОТ ми не могли. Усі цивілізовані й навіть напівцивілізовані країни вже в цьому клубі. Лише окремі все ще залишаються за бортом. Навіщо це треба? Щоб отримати нові ринки збуту продукції й залучити інвесторів. Головний висновок від перебування в СОТ, значення якого подвоюється з наближенням до ЄС, полягає в тому, що приєднання до будь-якої колективної політичної або економічної системи має давати позитивні результати. Незважаючи на назви торговельних клубів, у результаті йдеться про конкуренцію. Отже, якщо хочемо вийти на вищий рівень економічного розвитку, треба підвищувати конкурентоспроможність продукції, технологій, економічних систем. І пам’ятати, що сьогодні на світовому ринку конкурують уже не окремі компанії, а країни.