Рішення на вагу золота. Скіфського

Українська виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря» уже давно завершилася в нідерландському музеї Алларда Пірсона. Те, що експонувалося із фондів Музею історичних коштовностей, уже давно вдома. А долю тих експонатів, які були взяті з фондів чотирьох кримських музеїв, вирішуватиме амстердамський суд. Чому він не поверне речі одразу кримським музеям або ж Україні, до Національного музею історії, який визнано зберігачем цієї колекції на період анексії півострова? Раніше музейники пояснювали, що в будь-якому разі до музею висуватимуть претензії або українська влада, або російсько-кримська. І розв’язання цього конфлікту ляже на плечі відповідної установи в Амстердамі, зокрема всі пов’язані з цим матеріальні питання.

Отже, істину встановлюватиме суд. 21 січня відбувся умовний старт судового процесу. Власне слухань ще не було, того дня від імені України було подано клопотання про вступ у цей судовий процес: ініціювали його кримські музеї, подавши позов до музею Алларда Пірсона. Таке ж клопотання було подано від імені Королівства Нідерландів. І цей факт вважають позитивним у міжвідомчій робочій групі з питань повернення кримських цінностей. Бо таке клопотання підтверджує, що Нідерланди вважають кримські експонати власністю саме України. Тепер амстердамський суд має два місяці, щоб вирішити: чи допускати Україну та Нідерланди до участі в цьому судовому процесі, чи ні.

Ольга Костишина, заступник голови міжвідомчої групи, голова департаменту представництва інтересів держави у міжнародних та іноземних судах Міністерства юстиції, зауважує, що кримські музеї не намагалися мирно чи в досудовому порядку врегулювати цей спір: «Після того як вони найняли нідерландського юридичного радника, послуги якого, між іншого, коштують недешево, зайняли активну позицію, що це питання хочуть вирішувати лише в нідерландському суді. Держава Україна також залучила юридичного радника, який порадив, а ми спільно розробили й узгодили на засіданні міжвідомчої робочої групи стратегію захисту інтересів держави. На жаль, її розголошувати не можемо, бо вона конфіденційна, але одним із напрямків цієї стратегії є участь у зазначеному процесі».

Натомість українська сторона має намір випробувати ще й той варіант, від якого кримські позивачі відмовилися: вирішити спір у позасудовому порядку. Як пояснює Ольга Костишина, договірні відносини, які були укладені між музеями, та угоди на експонування виставки підпорядковані матеріальному праву України, і всі спори мали б розглядатись у міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України, але аж ніяк не в компетентному суді Амстердама. Імовірно, що перемога в наших арбітражних судах могла бути на боці української сторони. Проте, на жаль, нашу правоту ще треба буде довести.

Чиновники погоджуються, що така справа для судової практики, навіть міжнародної, унікальна, бо не так часто у ХХІ столітті анексують чиюсь територію. Музейники ж тим часом тримають кулаки, щоб усе вийшло і цей музейний детектив мав вдалий кінець. Директор Центру пам’яткознавства НАН України Олена Титова додає, що кримські артефакти цікаві не лише тому, що коштовні і мають величезну історичну цінність, а й тому, що можуть мотивувати до подальших наукових та археологічних досліджень. Адже артефакти, які поїхали спочатку на виставку в Німеччину, а потім у Нідерланди, були віднайдені на місці стародавніх античних міст та поселень, пізньоскіфських і готських могильників не так давно — лише на початку 2000-х років.