Ризики успіху
До річниці своєї діяльності уряд випустив невелику брошурку під назвою «Соціально- економічне зростання в Україні», у якій стисло виклав свої досягнення та наміри. Зокрема, стрижневими питаннями економічної політики уряду названо тут «забезпечення зваженого рівня інфляції» та балансу між добробутом громадян і економічним розвитком країни. А серед висновків, зроблених на основі аналізу макропоказників, звертає на себе увагу думка про те, що економічне зростання має сталий та незворотний характер.
Характерно, що з цією тезою не сперечаються навіть потенційні критики економічної політики уряду. Згідно з прогнозом Міжнародного центру перспективних досліджень, у 2002 році, завдяки збереженню позитивної динаміки внутрішнього попиту, українська економіка зросте на 4,5%. У 2003 та 2004 роках, вказують експерти Центру, внаслідок прискореного розвитку світової економіки та активізації державної політики, ВВП в Україні зросте, відповідно, на 5,5% та 6%.
Втім, на відміну від уряду, який, вірогідно, вирішив не псувати ювілейного піднесення наявністю економічних проблем та ризиків (у вищеназваній брошурі про це згадується лише опосередковано), автори прогнозу визначають наявні ризики для розвитку економіки. Серед них — погіршення споживчих настроїв домашніх господарств, що, на думку дослідників, може призвести до зменшення попиту та споживання на внутрішньому ринку (у першому кварталі він зріс на 20%), скорочення інвестиційного попиту, а також підвищення (в процесі відновлення ринкової рівноваги) цін, якi стримувалися перед виборами адміністративними методами.
Разом з тим у прогнозі вказується, що головні проблеми для розвитку української економіки виникатимуть у сфері державного управління через політичну нестабільність. Чинником політичної невизначеності може стати процес блокування у Верховній Раді. Серед його варіантів дослідники подають ситуацію, за якої фракції парламенту не створюють формальної більшості, а відтак не ухвалюють послідовних рішень щодо економічної політики.
Однак після цього погляди уряду та його критиків різко розходяться. Автори прогнозу не сприймають основний пріоритет уряду, що полягає в підтримці вітчизняного виробника і зауважують, що це призводить до конфліктів у різних секторах економіки, у ході яких уряд змушений захищати інтереси то однієї, то іншої групи. (Зауважимо, що це, зокрема, може свідчити про незаангажованість керівництва уряду). Через це, вказується в дослідженні, державна політика втрачає стратегічні ознаки. Крім того, урядові «інкримінується» державне втручання в економіку, протекціонізм у металургії та автомобілебудуванні, надмірна підтримка сільського господарства та інші гріхи, включаючи й відсутність чесної конкуренції.
Гадаємо, з авторами усіх цих тез уряду слід би було посперечатися. І саме перша річниця його роботи — непоганий привід для того, щоб публічно зустрітися за «круглим столом» з серйозними опонентами з середовища бізнесу й експертами.
