Стратегічна помилка мого Президента
На минулому тижні відбулася подія, що дала відповідь на запитання в чому полягає стратегічна помилка Віктора Ющенка, що призвела до такого катастрофічного падіння рейтингу глави держави за останні декілька років. При цьому я не посилаюся на результати соціологічних досліджень, про які останнім часом нам дуже багато розповідали як замовники так і виконавці, а беру до уваги результати виборів. Згадаймо як на президентських виборах 2004 року Віктор Андрійович отримав більшість голосів виборців. Причому я це стверджую навіть враховуючи те, що нинішній Президент отримав свою посаду внаслідок неконституційного третього туру: більшість виборців була за Віктора Ющенка, але дехто постарався щоб глава держави отримав свою посаду з порушенням закону, щоб вибити в нього точку опори. Пройшло всього два роки і на парламентських виборах пропрезидентський блок отримує перемогу всього в трьох областях, а через рік на позачергових парламентських виборах — в одній найменшій за чисельністю населення області держави. Всього за чотири роки рейтинг всенародного обраного глави держави понизився до рівня рейтингу губернатора найменшої губернії. Чому так сталося? Останнім часом тільки дуже лінивий не критикував Президента. Скажу відверто: я не голосував за Віктора Ющенка, в знак протесту проти третього туру, бо вважав третій тур — бомбою уповільненої дії під крісло Президента, але обраного Президента держави прийняв як свого Президента. Коли падає рейтинг глави держави — це дуже погано, тому що це мій Президент, Президент моєї держави, де живуть мої діти і, дасть Бог, будуть жити онуки. Тому моя мета не критикувати Президента, а знайти ту головну причину, ту стратегічну помилку, що мала такі наслідки.
Що ж за подія відбулася на минулому тижні, що дозволила мені знайти відповідь на поставлене запитання? Це були укази Президента про скорочення чисельності державних службовців у президентській гілці влади. Найбільш зайвими виявилися співробітники Інституту стратегічних досліджень, а також радники глави держави. Скорочення чисельності Інституту стратегічних досліджень мені дуже нагадало сцену з фільму, коли Шаріков і Швондер намагалися забрати «зайву» площу у науковця. Я не знаю прізвища того «шарікова», що готував для глави держави подібний указ, але на мій погляд, значно корисніше для держави, було б скоротити «шарікових» і «швондерів», а аналітиків не тільки залишити працювати, але й більше прислухатися до їхньої думки.
Стосовно радників Президента, то я цілком згоден, що такі радники як у глави держави були, йому абсолютно не потрібні. В той же час інститут радників, на мій погляд, — це найбільш необхідна для державного діяча структура. В ній мають працювати професійні аналітики, здатні працювати з величезними обсягами інформації, вміти виловлювати закономірності серед виру подій і прогнозувати їхній розвиток, мати достатній життєвий досвід і державний рівень мислення. Саме такі радники можуть вчасно попередити главу держави про небезпеку, запропонувати алгоритми вирішення проблем. Саме до думки радників має прислухатися глава держави, а не до думки кумів, сватів, братів і любих друзів.
Дуже корисними могли б бути для держави постійні зустрічі глави держави, з провідними державними діячами. Не наради, на яких Президент виголошує довгі промови, а всі інші слухають, а обмін думками коли Президент слухає, а фахівці говорять. Весь світ знає такі прізвища, як Кісінжер, Бжезінський, Примаков та ін. В нашій країні також достатньо прекрасних професіоналів: хто як не перший президент Леонід Кравчук міг би дати нинішньому главі держави поради по політичних питаннях, кращого радника з питань безпеки і оборони ніж генерал армії Євген Марчук в Україні не знайдеш, хто краще розуміє проблеми української науки ніж Борис Патон? В кожній галузі можна знайти людину яка є авторитетом не за посадою, а за своїм професійним рівнем. Не використовувати інтелект провідних фахівців держави це неприпустима розкіш для будь-якої країни.
Враховуючи, що наш Президент залишився без радників, я хотів би в якості позаштатного радника від єдиного джерела влади — народу — звернути увагу глави держави на те, що аналізуючи деякі матеріали, що виходять з його канцелярії, складається враження що в СП створилася критична маса, що в будь-який момент може викликати некеровану ланцюгову реакцію в державі.
