Троє веселих друзiв
У столиці відбулися гастролі антрепризної вистави «Двоє інших» за повістю Аркадія Аверченка «Подходцев й інші» в постановці Андрія Тупикова.
У цій антрепризі грають зіркові виконавці: Андрій Ургант, Максим Леонідов й Олексій Кортнєв... По периметру сцени квадратом стоять чотири ліхтарі, вокзальний годинник, диван і кілька стільців — це і є кімната, у якій живуть троє друзів-холостякiв, і вулиця, і ресторан, і вокзал. Сценографія Ніки Барабаш і Іллі Євдокимова умовна та лаконічна, що дозволяє обігравати її в найнесподіваніший спосiб.
Дія вистави відбувається в 1916 році. Сама доля посилає на зустріч одне одному трьох відчайдушних чоловіків, для яких сенс життя полягає в пошуку розваг. Утім, день, що познайомив їх, навряд чи можна назвати щасливим. Подходцев (Андрій Ургант) не зміг обдурити візника, з яким явно безпрограшно побився об заклад, бо під коня потрапив Громов (Максим Леонідов). Цікаве вирішення сцени: сидячи поряд на лавці, Проходцев і візник, який ритмічно, в такт «їзди», поплескує двома цеглинками, різко похитуються від екстреного «гальмування»... Проходцев не в змозі кинути бідолашного Громова, який розірвав рукав, запрошує його до себе в гості. Обмити нове знайомство їм перешкодив підозрілий громадянин, який вдерся до квартири в тільнику, сімейних трусах i з... африканським барабаном. Утім, дуже скоро «застуканий» чоловiком герой-коханець Клинков (Олексій Кортнєв) приєднається до святкування. За нове знайомство варто випити! Отут Клинков і розповість, що чудовий африканський барабан він прихопив із передпокою подруги, щоб захиститися від ревнивого рогоносця.
Утім, пригадується, в повісті Аверченка Клинков прихопив із собою китайську вазу. Але африканський барабан — річ не менш екзотична, тим паче, що через своєрідне бойове хрещення весела трійця проходить, вистукуючи на барабані урочисту та хвилюючу симфонію Бетховена. Ця музика — перший акорд музичної драматургії вистави, в якій химерно переплітаються авторські пісні Олексія Кортнєва і Максима Леонідова з класичною музикою та китайською мелодією Go Yun.
Веселі хлопці вирішують зайнятися виданням гумористичного журналу «Апельсин». У залі запалюється світло — Клинков і Громов спускаються зі сцени, тримаючи в руках кошики з апельсинами. Звісно, прозорий політичний натяк був зрозумілий, тим паче, що один із куплетів частівок, які виспівували артисти, був явно написаний спеціально для київських гастролей. Одні глядачі подібне загравання прийняли, ловили апельсини, які Леонідов із розмаху закидав навіть на гальорку, а інших ці «знахідки» покоробили...
Режисер Андрій Тупиков вибудовує взаємини трьох марнотратників життя, наділяючи кожного з них власним характером й індивідуальністю. Іронічний веселун Подходцев, нахабний балагур Клинков і романтичний добряк Громов доповнюють один одного і навіть коли сваряться, однаково готові бігти «негіднику» на допомогу. Напевно, вони найкращий приклад феномену справжньої чоловічої дружби, яка не боїться жодних випробувань. Але, як відомо, кожне правило має винятки. Вічний бич чоловіків усіх часів і народів — жінки та гроші — розлучили й наших героїв... У фіналі сцену окутав дим, приховавши все, крім циферблата годинника. Стрілки продовжували свій біг колом — такі життєві історії були, є і будуть завжди.
