Три з восьми...

Вчора парламент проголосував частину законопроектів, необхідних для отримання другого траншу МВФ. Загалом на розгляд депутатів внесли 8 проектів.  Однак, на момент здачі номеру, під куполом у Раді розглянули тільки чотири, один з яких провалили: №2956 — дозволяє за борги перед НАК «Нафтогаз України» продавати майно компаній-боржників.

Цікавими і по-справжньому революційними виявилися два законопроекти — №2742 і №2743. Ними вносяться поправки в закон про Національний банк України (НБУ), в Бюджетний кодекс та інші законодавчі акти, які зміцнюють «незалежність» Нацбанку.

«Найгарячіший» — №2742, до якого депутати підготували 156 поправок! Це мало не зірвало в цілому голосування за МВФівських законів. Адже народні депутати стали вимагати ставити на підтвердження практично кожну поправку. Враховуючи загальну атмосферу вчорашнього дня в Раді, навіть депутати почали говорити, що діла не буде і це розтягнеться до вечора. Однак після заклику спікера прискоритися і голосувати тільки за дійсно важливі пункти, народні депутати одумалися. Принципово важливою і дискусійною виявився поправка 103, яка зберігає підзвітності Нацбанку парламенту. 234 голосами «за» депутати зберегли підзвітність глави НБУ! «Це принципова вимога, на чому наполягали більшість членів комітету та я особисто... У парламентсько-президентській республіці регулятор повинен залишатися підконтрольний головному законодавчому органу. Нам спочатку пропонували в законі замінити норму про підзвітність регулятора і безпосередньо глави НБУ та заступників на поняття «взаємодія» з парламентом», — розповів глава парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергій Рибалка. Для розуміння, наявність саме цієї норми по суті означає, що прихід голови НБУ у Раду в разі незадовільного звіту може завершитися депутатською ініціативою перед президентом про відставку. Втім  є й плюси для регулятора в цьому документі: забороняється встановлювати суму обов’язкового перерахування до держбюджету коштів від Національного банку.  А законопроект №2743 вносить відповідні зміни по перерахуваннях до Бюджетного кодексу.

На друге читання за скороченою процедурою відправили законопроект №2045а про удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Тож депутатам лишилося визначитися ще за п’ятьма законопроектами. Якщо нардепи і їх проголосують (як того хоче Кабмін), то  виділення 1,7 мільярда доларів в рамках другого траншу МВФ відбудеться без проблем. Але зробити це парламент має до кінця цього сесійного тижня, аби законодавчі «досягнення» потрапили в звіт місії МВФ, яка на початку липня звітуватиме перед радою  Фонду. Тож  лишилося фактично 2 дні.

Олександр ПАСХАВЕР, президент «Центру економічного розвитку»:

— Я підтримую рекомендації МВФ в Україні і гадаю, що вони приносять чимало користі. Потрібно прислухатися до порад Фонду і ніяких конфліктів і спірних питань з ним не буде. Що стосується допомоги МВФ, то ми б сьогодні без неї просто не змогли б жити. Вимоги Фонду, звичайно, реалізуються дуже формально, з урахуванням особливостей України, але виконувати їх потрібно. Якщо країна пропонує вирішити цю проблему своїм власним шляхом — МВФ не заперечує. Коли країна взагалі нічого не може запропонувати, тоді його фахівці втручаються. Що стосується законопроектів. Я не спеціаліст в банківських питаннях, але можу сказати, що законопроекти по НБУ — правильні. Я завжди оцінюю наявність політичної свободи — більшою можливістю, ніж її відсутність. На мій погляд, потрібно спільно з Фондом вибудувати ще й план зняття валютних обмеження, застосування яких наразі призвело до здешевлення гривні.

Володимир ЛАНОВИЙ, президент «Центру ринкових реформ»:

— По-перше, незалежність голови НБУ — важливо, бо це розв’язує йому руки в багатьох питаннях. Стосовно підконтрольності парламенту, то теж добре. Але на цьому спинятися не варто. Треба попрацювати над удосконаленням структури правління НБУ, її відповідальністю за законом. Ми забуваємо, що дії керівництва Нацбанку підлягають оцінці і покаранню в разі нанесення величезних втрат державі, і не тільки через корупційні складові, але й інші причини. Тому наразі прийняттям цих двох законів зроблено невеличкий маленький крок в напрямку реформування регулятора.

З другого боку, ми бачимо потрапляння НБУ в певну залежність від МВФ: це очевидно на прикладі, коли Фонд вказує як розпоряджатися валютними резервами. Тож з одного боку, ми наче б то отримали внутрішню незалежність Нацбанку, але при цьому набули зовнішню залежність. Тому треба думати, як забезпечувати проведення власної політики Нацбанком. Норма про перерахування прибутку регулятором — надумані забов’язання і НБУ справді наперед сплачує певні суми в бюджет. Але заробляння на відсотках з активними операціями, надавання кредитів банкам і викуповування облігації, депонування кошти фінустановами — все це відволікає НБУ від вирішення проблем грошової системи і переносить фокус на власному балансі. Основна увага регулятора концентрується на політиці кредитних відсотків, а він мав би ширше дивитися на те, що відбувається в галузі загалом. Тому центральний банк не повинен займатися комерціалізацією.

Про користь порад МВФ для уряду говорити складно. Наразі у нас мало впевненості у достовірності інформації від КМУ. Вже третій-четвертий раз міняють вимоги з Фондом, протокол про співпрацю, договір про кредит — і все це не опубліковано. Все в комерційних таємницях. Але ж державна політика і міжнародні відносини — це публічна сфера. Тому підкидувати постійно нових умови отримання кредиту виглядає не солідно і не культурно. Зараз важко говорити, чи дійсно є такі умови позитивними, бо же взимку говорили одне, навесні — друге, а зараз — щось третє. І чому взагалі після переговорів з розпорядниками МВФ не було опубліковано якогось матеріалу, звіту? Не вірю я в такого роду відносини.

З МВФ можна більш щиро говорити і вони зовсім не засекречують цих перемовин. Навпаки вони наполягають, щоб пройшли перемовини через парламент. Але уряд про це не договорює. Тому навіть не знаю, як це все оцінювати. Зароджується недовіра до щирості уряду щодо міжнародних кредитів: то одне кажуть, то — інше... Це нічого не додає позитивного до економічної ситуації України. Вирішуються якісь окремі приватні питання.