Тринадцятирічні віртуози

Із шести переможців Міжнародного конкурсу Горовиця у «Молодшій групі» п’ятеро — українці.

Нині змагалися зовсім юні конкурсанти у групі «Горовиць-дебют» та більш досвідчені піаністи у «Молодшій групі».

За словами голови журі «Горовиць-дебюту» Валерія Козлова, кожен iз 42 музикантів дуже старався гарно виступити. Змагання проходили у чотирьох номінаціях (залежно від складності програми). Приємно, що українська фортепіанна школа добре себе показала. Зокрема, спеціальними призами відзначили українських піаністів Володимира Кочнєва («За віртуозні досягнення у юному віці») та Анатолія Хару («За краще виконання твору українського композитора»), який цікаво інтерпретував «Бурлеска» Мирослав Скорика.

У «Молодшій групі» суддівську бригаду очолював маестро М. Скорик. Тут свою віртуозність показали 11 музикантів. Першу премію журі вирішило не присуджувати, а друге місце поділили учень музшколи при Пекінській центральній консерваторії Нансон Хуан з Китаю та Валерія Шушкевич, яка навчається у донецькій ССМШ для обдарованих дітей. Третю та четверту премію теж розділили між чотирма піаністами з України.

— Мирославе Михайловичу, як ви ставитеся до того, що діти грають на конкурсах серйозну «дорослу» програму?

— Конкурс дає значний поштовх в артистичне життя, виховує почуття сцени, почуття «слухача». Що ж до програми змагань, то у кожному випадку все залежить від того, як діти виконують конкурсні твори. Нині акселерація відбивається навіть на їхньому виконанні. Я думаю, що це має право на життя, але тільки в тому випадку, якщо юний музикант має відповідні дані для того, щоб грати серйозну музику.

— Чи відрізняються критерії оцінювання дітей та дорослих виконавців на конкурсах?

— Відмінності у критеріях оцінювання безперечно є. Кожний вік має свої особливості і це членам журі потрібно враховувати. Припустимо, на прикладі «Молодшої групи», різниця навіть у два роки вже дуже відчувається. У дітей зовсім різний підхід до виконання творів. Тому журі треба бути дуже обережним у своїх оцінках. Нам треба вміти враховувати всі найменші нюанси дитячої психіки.

— Чи відрізнялися інтерпретації дітьми творів класиків на нинішньому конкурсі й в попередні роки?

— Безперечно, інтерпретації змінюються. Думаю, що сам час диктує нові умови. Навіть коли слухаємо записи старих віртуозів, то розуміємо, що їх трактова цікава, але дуже різниться із тим, як це трактується зараз. Це дуже цікава проблема. Вона йде від того, що кожний виконавець має свої індивідуальні особливості.

— Чому зараз більшiсть дітей хоче стати поп-зіркою, а не академічним музикантом?

— Це глобальна проблема. Вона стосується дітей багатьох країн. Я вважаю, що кінець XX початок XXI століття — це час, коли не тільки музика, а й все серйозне мистецтво «підупало». Нині по всьому світу поп-музика набула великої популярності у широких колах людей. Мене дуже бентежить, що чимало молоді деградує. Вони не вміють слухати так званих «серйозних» творів. Академічна музика й естрада йдуть різними шляхами. Є таке поняття як мода. Втім мода, швидко минає, а класика — вічна. Навіть Конкурс ім. В. Горовиця показує, що класична музика має свою аудиторію, своїх виконавців, своїх любителів. Вона живе і буде ще дуже довго жити.

Я вважаю, що цьогорічний Конкурс ім. В. Горовиця вдався. Хоча шкода, що у «Молодшій групі» було мало учасників — усього 11 музикантів. Перше місце ми не присуджували, а друге, третє та четверте поділили між двома конкурсантами. Наприклад, Нансон Хуан з Китаю, який розділив iз Валерією Шушкевич другу премію, отримав спецприз «За віртуозність», а В. Шушкевич відзначена «За виконання творів французьких композиторів» та персональним призом «Лондон Прайз — майстер- класи та концерти в Лондоні». Ви знаєте, можливо, невелика кількість учасників конкурсу пояснюється тим, що змагання проходили у кінці жовтня і діти, які навчаються у школах, не змогли серйозно підготуватися, а дехто побоявся брати участь у змаганні. Втім ми почули дуже гарних виконавців, які роблять перші кроки на сцені. Думаю, що прізвища багатьох музикантів ми ще не раз почуємо.

— Що ви відчуваєте, коли діти грають ваші твори?

— Це приємно. Я допускаю різні трактування, інтерпретації, а тому не піддаюся особистим почуттям. У першу чергу я зважаю на те, чи грають переконливо, чи відчувають музику, чи знаходять щось нове, своє.