Це наша країна, і нам у ній жити в ХХI столітті

Я постійний читач вашої газети, яку вважаю одним із найсерйозніших періодичних видань в Україні. Ви піднімаєте цілу низку актуальних проблем, обговорення, аналіз і осмислення яких необхідні нашому суспільству сьогодні. Отож, побачивши запитання чергового конкурсу, я вирішив узяти в ньому участь і висловити свою думку.

У чому, на вашу думку, полягає формула успіху України в ХХI столітті?

Я вважаю, що формулою успіху України в XXI столітті мають стати: по-перше, формування на базі ринкової економіки української нації (як єдиного політичного, соціального і культурного організму). Яке відбулося б через усвідомлення кожним, що він — часточка України, і він відповідальний за майбутнє країни та її народу. По-друге, Україні необхідно рішуче і остаточно переорієнтувати свою зовнішню та внутрішню політику на приєднання до сучасних європейських цінностей і входження в «європейський дім». На жаль, Україна не має серйозного історичного досвіду у розв'язанні цих проблем. Тож «входження в Європу», будівництво демократичного суспільства і перехід до ринкової економіки надто болісні для нашої держави. Однак, підкреслюю, лише шляхом формування єдиної НАЦІЇ Україна може досягти певних успіхів в XXI столітті. Для цього і Західній, і Східній Україні потрібен сильний національний лідер, яким сьогодні є Євген Марчук.

Що має зробити молодь, щоб Україна наблизилася до сучасних європейських стандартів політичного, економічного та соціального життя?

Передусім молоді повинні бути досить освіченими, щоб зрозуміти, що в Україні відповідає сучасним європейським стандартам, а що ні, і, виходячи з цього, робити певні висновки. Зараз, на мій погляд, більшість молоді свідомо віддалена від політики та від інформації, яка б сприяла розумінню й аналізу соціально-економічних та політичних процесів у державі. Тобто молодь стає усе більше аполітичною і байдужою, що, безумовно, вигідно певним політичним силам, які влаштовують грандіозні шоу на площах, намагаючись підмінити ними активну участь молоді у політичному житті нашої країни. Все це не сприяє формуванню молоді свідомими громадянами України. Молодь, нарешті, повинна зрозуміти, що це наша країна і нам у ній жити в XXI столітті. До того ж через замкненість більшості засобів масової інформації та недосконалість освітньої системи більшість молодих людей просто не уявляє собі кращого життя (це підтверджує і лозунг виборчої кампанії одного з кандидатів на посаду президента «Аби не було гірше»; а про те, що може і має бути краще, якось скромно мовчать). Тому пріоритетами молоді в Україні має стати освіта (у тому числі й самоосвіта), громадська активність і конкретна життєва позиція.

Які риси нашого народу перешкоджають поступу України у XXI сторіччя?

До таких якостей, на мій погляд, слід віднести зайвий консерватизм старшого покоління, що виявляється у зайвій солідарності зі «старшим братом», і переростає у незрозумілі заклики до слов'янського братерства. Причому слов'янське братерство у нас виходить якесь однобоке: росіяни та білоруси — брати-слов'яни, а поляки, словаки, чехи, які взяли курс на європейську інтеграцію, начебто і ні. Хоч економіки цих націй так само, як і наша, значною мірою були пов'язані з економікою «старшого брата», та у потрібний момент вони змогли поміняти «стратегічного партнера» і зорієнтуватися на Європу.

Окрім цього, нам заважає нетерпимість, нерозуміння проблем наших співгромадян. Цим частково і зумовлений розрив між Заходом і Сходом України, який необхідно подолати якнайшвидше. Від цього залежатиме і формування єдиної української нації, і прогресивний соціально-економічний розвиток нашої країни загалом.

Однією з головних негативних якостей старшого покоління нині стала відсутність громадянської і політичної активності. А це, у свою чергу, дозволяє невеликій групі «обраних» маніпулювати громадською думкою, широко використовуючи для цього підконтрольні ЗМІ.

У час глобалізації економічних процесів саме успішні ринкові реформи (про це свідчить увесь світовий досвід), які необхідно провести за науково обгрунтованим планом, підтриманим більшістю населення, і є найкоротшим шляхом у сучасну Європу. Та старше покоління, яке зараз перебуває при владі, певно, не розуміє цього і, дотримуючись принципу клановості, не дає можливості молодим або «стороннім», талановитим і освіченим людям активно включитися у процес будівництва нового життя. Адже справжнім показником успішного демократичного розвитку будь-якої країни є широке залучення її населення до політичних і соціально-економічних процесів, що досить яскраво продемонстрували країни Балтії та Східної Європи.