«Це такий собі економічний фальстарт»

Цієї п’ятниці, за словами голови ВРУ Володимира Рибака, парламент розгляне питання відповідальності уряду, яке на порядок денний винесла опозиція. Про головні підстави та умови такого повороту події «Дню» розповів відомий економіст Андрій НОВАК.

— Пане Андрію, як прагматичний економіст ви підтримуєте винесення питання про оголошення недовіри уряду на розгляд Верховної Ради? Які підстави цьому, на вашу думку, демонструє сьогодні українська економіка?

— Вимоги опозиції відставки уряду — це такий собі економічний фальстарт. Перш ніж таке вимагати, потрібно пересвідчитися в тому, що відбулися чи мають відбутися серйозні соціально-економічні зриви. Цього сьогодні немає. Як не крути, але зарплати, пенсії, стипендії виплачують. Звичайно, певні суми недотримують, деякі статті за пільговими категоріями скорочують, але в цілому більшість соціальних груп, які залежать від бюджету, свої виплати, принаймні станом на сьогодні, отримують.

Безумовно, це відбувається завдяки тій активній борговій політиці, яку проводить уряд увесь перший квартал цього року. Але все ж таки, принаймні з соціальним аспектом, уряд справляється.

Для того щоб опозиція принаймні виглядала логічною в своїх політичних вимогах про відставку уряду, треба спочатку домагатися від влади звіту за підсумками 2012 року. Причому він має бути дуже конкретизованим по всіх макроекономічних показниках та критеріях. Потім треба вимагати звіт НБУ за підсумками 2012 року. І нарешті звіт Нацбанку та Кабміну за підсумками першого кварталу 2013 року. Лише за результатами цих звітів можна робити наступний крок — вимагати відставки уряду.

Поки ж усе це виглядає як відставка уряду заради відставки уряду. Принаймні, в цивілізованому світі так не прийнято. Мають бути перш за все економічні, а особливо соціально-економічні серйозні підстави для цього.

— А чим загрожує економіці відставка чинного уряду: різкі валютні коливання, відтік інвестицій, падіння виробництва, різке збільшення дефіциту торговельного балансу?..

— Насправді ефективність діяльності і чинного, і попереднього уряду, який в основі є одним і тим самим, м’яко кажучи, є дуже низькою. Фактично не виконано жодної посткризової програми за три роки. А це дуже серйозний період, якщо врахувати, що цей уряд має абсолютну підтримку як законодавчу (у вигляді стійкої більшості в парламенті), так і президентської вертикалі влади. Такої ситуації в нашій країні по факту ще не було, коли уряд мав би і «свого» Президента, і «свою» більшість в парламенті. В таких «тепличних умовах» за ті три роки, які працює уряд, економічні результати його як мінімум нульові, а то й негативні. Звичайно, ще є певні наслідки кризи 2008—2009 років, але ж більшість європейських країн по основних параметрах і критеріях вже перейшла посткризовий період, а ми все ще розтягуємо свій кризовий стан. Навіть у сусідніх країнах все відновлюється набагато швидшими темпами, ніж у нас.

Це наштовхує на думку, що щось негаразд, принаймні в економічному управлінні держави, тому зміна уряду, я переконаний, не викличе ніякої негативної реакції. Адже це не є зміною уряду, який забезпечує прогрес, а це зміна команди, яка не дає ніякого позитивного результату. Можливо, навіть для інвесторів це стане черговою порцією надії на середньострокове майбутнє. При збереженні цієї урядової команди важко собі спрогнозувати якісь позитивні результати.

— У чому найбільші прорахунки нинішнього уряду, на вашу думку?

— Найгірша ситуація в реальному секторі економіки, що підтверджує навіть наша дуже маніпульована статистика. Спад промислового виробництва за попередній рік — майже 7%.

— Фактично немає жодної сфери економіки, яка була б у плюсі. Навіть ті сфери, в яких ми номінально спостерігаємо ріст, показують позитивну динаміку завдяки росту цін. Тобто це — номінальний, а не реальний економічний ріст.

Якщо ж оцінювати економічний процес за фізичним виробництвом товарів та послуг, тобто в об’ємах, одиницях, штуках, то ми бачимо, що продовжується невпинне скорочення українського виробництва. Вітчизняна економіка все менше виробляє самостійно і все більше імпортує. І підтвердженням тому є величезний дефіцит зовнішньоторговельного балансу — мінус 16 мільярдів доларів. А це серйозний елемент знецінення гривні. 16 мільярдів доларів для нашої економіки — це величезний валютний дисбаланс, який покривати НБУ без зовнішніх вливань нереально.

— До речі, щодо зовнішніх вливань: прокоментуйте, будь ласка, результати нещодавнього візиту місії МВФ в Україну.

— Те, що візит місії МВФ в Україну завершився без результату, пояснюється, з одного боку, економічними причинами, а з іншого — політичними.

Економічні полягають у тому, що очевидно місія МВФ не отримала від української сторони чітких відповідей на питання вирішення дефіциту державного бюджету. Місію, в принципі, цікавить лише платоспроможність нашої казни. Тобто МВФ має бути впевнений, що український бюджет буде в змозі повертати борги. І їм все одно, за великим рахунком, які статті державного бюджету України є проблемними. Вони виділяють найкрупніші і вказують владі на них. Однією з таких «проблем» є дефіцит НАК «Нафтогаз» та Пенсійного фонду України, які покриваються з держбюджету. Зараз саме це — найкрупніші статті витрат із казни, які значною мірою формують її величезний дефіцит. Тому економічна складова вимог місії МВФ стосується збалансування державного бюджету, щоб він був спроможний повертати борги.

Є ще політична складова, яка завжди мала місце в переговорному процесі між Україною та МВФ. Я б навіть говорив про пряму залежність, як політично сприймається чи не сприймається українська влада. На сьогодні останньою важливою політичною подією є звільнення кількох політв’язнів. Це гарний аргумент для місії, щоб мати справу з нинішньою владою. Але очевидно, що Захід (назвемо його так умовно) хоче розвинути цей маленький успіх. І саме тому, вважаю, є продовження якихось політичних вимог.

А от економічні вимоги є вкрай необхідними навіть для просто переговорного процесу. Якщо МВФ не побачить реальних кроків українського уряду в бік вирішення бюджетних програм, то, безумовно, навіть за виконання політичних вимог дуже важко буде розраховувати на значні суми траншів. Можливо, невеликі суми по 1,5—2 мільярди доларів українська влада і зможе отримати, якщо зуміє переконати у надто критичній ситуації і з золотовалютними резервами НБУ, і з покриттям дефіциту бюджету. Як правило, МВФ має таку політику не дати потонути країні, з якою він працював. З прагматичного боку — він хоче принаймні отримати назад свої попередньо надані кредити з відсотками.

— Наскільки близько Україна наблизилась до такої ситуації?

— Саме на 2013 рік накопичилась пікова сума виплат за боргами. Причому не лише зовнішніми. У нас чомусь, коли говорять борги, звертають увагу, в першу чергу, на зовнішні. Там у нас виплат — близько 9 мільярдів доларів. Із них — майже 6 мільярдів — за позикою МВФ. Але є ще майже 5 мільярдів доларів внутрішніх боргів, які є такими ж обов’язковими до сплати, як і зовнішні. Разом ми маємо 14 мільярдів доларів до сплати. Ця сума — непідйомна для державного бюджету. Адже складає майже його третю частину. Жоден бюджет цього не витримає. Тому в українського уряду немає іншого виходу, окрім як активно позичати. Власне, чим наша влада сьогодні й займається. Майже увесь перший квартал уряд залучав позики через механізм ОВДП, причому як гривневих, так і валютних. Зараз використовують механізм так званих єврооблігацій України, але ми повинні розуміти, що це борги, які набагато дорожчі у своїй вартості, ніж кредити МВФ. Відсотки за ОВДП — від 7,5 річних і вище. В той час, коли позика МВФ «коштує» 2—4% річних. Тому уряду вкрай важливо отримати кредит МВФ. І це важливо, в принципі, не лише з огляду на дешеві гроші і з точки зору загальної економічної репутації у світі. Тому що якщо поширюють інформацію, що з країною відмовляється працювати МВФ, це чіткий сигнал для інвестора, що дуже проблемна країна, з якою не варто мати справу і вкладати в неї гроші.

ДО ТЕМИ

Провладна більшість закликає опозицію перед розглядом питання відставки уряду запропонувати когось навзаєм. Про це вчора заявив лідер фракції Партії регіонів.

Олександр ЄФРЕМОВ:

«Я їм сказав: «Колеги, а чи є у вас пропозиції щодо кандидатур в уряд?» Вони сказали, що немає. Ну, а навіщо ви тоді займаєтесь нісенітницями, навіщо ви смішите людей і навіщо виходите з цією пропозицією, якщо у вас на заміну запропонувати немає кого», — зазначив він.