Цивілізація починається з туалету
Нещодавно в Хмельницькій області стався дуже дикий випадок — у надвірному туалеті потонула п’ятирічна дитина. І це не просто нещасний випадок у побуті, як його, напевно, кваліфікують у звітах МВС. І розмова тут не про те, хто винен. Звісно, недогледіли... Звісно, хороший господар і на селі створить комфорт... Але чи багато їх у нас, у ще дужче зубожілому протягом останніх років селі, таких господарів, хто здатен самостійно спорудити якусь подібність каналізації? А без цього хто може поручитися, що таке ж нещастя не станеться завтра чи через тиждень у сусідньому селі, районі чи області, якщо інші типи подібних сантехнічних приміщень у сільській місцевості практично не застосовують?
Мери наших міст також нерідко червоніють перед іноземцями за стан громадських туалетів (хай би краще червоніли перед власними виборцями). І в цьому сенсі не можна не відзначити, що радянська влада все- таки впоралася із завданням стерти відмінності між містом і селом (в реверсному напрямі). Щоправда, реальні наміри та можливості її вирішити стосувалися приблизно того ж невизначеного періоду, що й остаточна побудова комунізму. Втім, і в незалежній Україні вистачає відповідних закликів і навіть програм. Закінчуючи свій президентський строк, Леонід Кучма заявляв про необхідність оголосити в країні десятиріччя соціального розвитку села. За його словами, має йтися про покращання транспортного, побутового, житлово-комунального, медичного, соціально-культурного обслуговування сільського населення. «Тут необхідна своєрідна кооперація зусиль держави, сільськогосподарських підприємств і селян», — роз’яснював він. — Розробка і здійснення таких заходів, на мій погляд, має знайти відображення в загальнодержавній програмі соціального розвитку села до 2011 року».
11 березня, під час форуму «Влада та бізнес — партнери», Президент заявив про створення робочої групи, яка б розробила національну концепцію розвитку села. «Село — це душа народу, — наголосив Ющенко. — Хто не вміє підтримувати своє село, той підтримуватиме чуже село». За словами Президента, Україна повинна розробити детальнішу концепцію розвитку села, оскільки на сьогодні, зокрема в Литві, для цього виділяють 1 млрд. 200 млн. євро, у Польщі — 8—10 млрд. євро на рік. Водночас в Україні «з колосальними боями» намагаються прийняти лише $300 млн. для розвитку села.
Але справа, як кажуть, не казка, не завжди вдається швидко. А тим часом українське село залишається, за деяким дуже невеликим винятком, як у виробничому, так і в побутовому плані, на найнижчому рівні. Вважається, що в половині українських сіл уже є водопровід. А ось дані про наявність каналізації практично відсутні. Бо немає і її самої. Дорого! І жодні загальнодержавні програми не передбачають розвитку в цю сторону. У результаті забруднюються водоносні горизонти, час від часу виникають вогнища інфекційних захворювань.
Керівник господарського об’єднання під назвою «Укрсільгоспкомунгосп» Анатолій Петраш розповів «Дню» про те, що програма під умовною назвою «теплий туалет» — це «проблема радше власника житла. Ми такі послуги пропонуємо, і наші ремонтники здатні їх виконати». Проте українська статистика кількості нормальних туалетів на селі не знає, і про те, скільки їх влаштовують за рік, також не відає. «Не передбачено», — каже Петраш. Але сільській комунальній службі, що існує в усіх областях і майже в усіх районах країни (до речі, обсяг її послуг — 200 мільйонів гривень на рік) виділено в бюджеті менше 20 мільйонів гривень, і, якщо поділити цю суму на кількість сіл і населення в них (а це 32% громадян України), то стане зрозуміло, що здійснювати якісь великі проекти вона нездатна. Утім, не завжди все вирішують лише гроші. Так, зі слів Петраша, в не такій уже й багатій на ресурси області, як Івано-Франківська, реалізовується програма будівництва каналізації в сільській місцевості. Зрозуміло, що мине час, і тутешні діти будуть захищені від таких жахливих випадків. Скільки цього часу нам знадобиться для всієї країни, якщо обіцяний план соціального розвитку села ще не складено... Хоча минуло вже набагато більше, ніж три тижні.
