Тяжкий хрест

Пробирав він до кісток, не розбираючи чинів і звань, і людей, котрі прийшли наочно побачити закладення капсули й першого каменю у відбудову Свято-Успенского собору і — трохи згодом — піднімання покритого сусальним золотом і освяченого 240-кілограмового хреста на центральному куполі Михайлівського Золотоверхого собору. На першій церемонії був присутнім Президент України Леонід Кучма, котрий підкреслив, за повідомленням агентства Інтерфакс-Україна, що «повернення до життя символів нашої віри, історії, самої народної душі — не даремно витрачені гроші».

Позиція ця викликає повагу, хоча від «несвідомих громадян» часто можна почути й діаметрально полярну думку: можливо, краще спочатку налагодити розумне, сите життя, а вже потім відновлювати святині. Де істина? Певно, не в крайнощах. Хоч зрозуміло, що, й реконструюючи древні пам'ятники і навчаючись осмислено жити, ми все-таки повинні відновити геть, схоже, втрачену за роки безтурботного перебування в тоталітарній зоні здатність гроші не тільки тратити, а й рахувати.

Одна з версій про Свято-Успенский собор свідчить, що замінували й висадили в повітря його зовсім не окупанти, а підпільники. Уже не знаю, чи совість у комуністів прокинулася, чи то була пропагандистська акція, але у 80-х храм вирішили відбудувати. Як водиться, замовили документацію, оголосили конкурс проектів. Через хитку дренажну систему Лаври зрештою було вирішено забивати в основу підмурівка палі. Перші з гуркотом всадили в святий грунт — і тут же опам'яталися: стінами ще не зруйнованих будівель Лаври пішли густі тріщини. Реконструкцію законсервували, не знайшовши оптимального інженерного та економного рішення.

Скільки неоплачених пенсій і вихолоджених як морг квартир коштуватиме нинішня?.. Можливо, треба спочатку полічити? Гласно. Адже й відвертість не менш важлива для поновлення — процитуємо ще раз Президента — «перерваного зв'язку часів і поколінь».

№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»