У тональностi Шнiтке
У Російському посольстві відбувся вечір, присвячений легендарному композитору сучасності
Музичні четверги вже стали доброю традицією, коли раз на місяць посол РФ Віктор Черномирдін запрошує до себе в гостини політичну, наукову, творчу та ділову еліту, а також колег-дипломатів, акредитованих в Україні. Нині цікаву програму підготувала професор Національної музичної академії України ім. П. Чайковського Людмила Цвірко, а твори Альфреда Шнітке виконали аспірантки цього провідного творчого ВНЗу нашої країни: піаністка Ольга Суворова, скрипальки Софія Сульдіна, Вілена Жолдакова та віолончелістка Ольга Заяць. Прозвучали: «Соната в старовинному стилі», «Соната для віолончелі та фортепіано №1» і «Moz-art» для двох скрипок. Кожний iз слухачів знаходить щось своє в музиці А. Шнітке. Адже його твори дуже співзвучні з нашим часом, його ритмом. Ще за життя композитора критики називали Альфреда Гаррійовича «сучасним класиком, генієм». За 54 роки життя він залишив нам, його сучасникам, велику творчу спадщину — більше 70 творів: симфонії, камерні, вокальні та інструментальні твори, музику для театру і кіно.
— Я є шанувальником творчості А. Шнітке, — зізнався посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн. — Завжди із задоволенням ходжу на концерти, де виконуються його твори. Мені пощастило особисто знати композитора — познайомилися в Москві, наприкінці 1970-х років. Ми з моєю дружиною потрапили на прощальний концерт Пярта, який проходив у Великій залі Московської консерваторії ім. П. Чайковського (перед його від’їздом з колишнього СРСР). На тому вечорі виступали багато знаменитих музикантів, проводжаючи свого колегу і друга у зарубіжжя. До речі, там же виступала і дружина Шнітке Маргарита. Вона виконала знаменитий Фортепіанний концерт Альфреда Шнітке. Це було потрясіння!
Я завжди захоплювався талантом композитора. Поважав його за мужність. Адже часто в житті Шнітке довелося багато страждати... Альфред ніколи не приховував, що має німецьке та єврейське коріння, і пишався цим. Хоча тоді це, мабуть, був мінус для людини й пляма в біографії. У Німеччині Шнітке не тільки лікувався, але і викладав у Гамбурзькій консерваторії. Писав музику. Тут він відчув себе по-справжньому вільною людиною і став громадянином світу.
Мені здається, що філософський підхід в шнітківській музиці йде від його німецьких генів. Альфред — автор різних творів. Критики не все приймали, називали його складним композитором. Сьогодні на концерті мені дуже сподобалося виконання «Сонати для віолончелі та фортепіано №1». У ній, як мені здається, був істинний Шнітке — як наш сучасник і великий маестро кінця ХХ століття. Дякую музикантам за блискучий вечір!
— З Альфредом Шнітке ми разом училися в аспірантурі Московської консерваторії, — говорить композитор Мирослав Скорик. — Щоправда, він був на курс старше. Разом здавали іспити. Шнітке показував мені свої твори, а я свої. Ніякої зарозумілості, властивої генію, у Альфреда я не помічав — навпаки, він був дуже скромною і спокійною людиною. Закінчивши навчання, ми намагалися не губитися з очей один одного. Раділи успіхам. Іноді в програмах вечорів сучасної музики звучали наші твори, і ми зустрічалися в залі вже як автори і композитори-колеги.
Шнітке товаришував iз багатьма музикантами. Одним з його улюблених виконавців був скрипаль Олег Криса. Він говорив, що Олег грає його Третій скрипковий концерт прекрасно. Для багатьох видатних музикантів Альфред спеціально писав твори: Олегу Когану, Гидону Кремеру, Володимиру Крайнєву, Юрію Башмету, Наталі Гутман та іншим.
— Зі Шнітке я познайомився в 1980-і роки, — згадує композитор Євген Станкович. — Одну мою знайому москвичку було запрошено в гостини до Альфреда Гаррійовича. Вона запропонувала скласти їй компанію. Я став першим слухачем шнітківського «Реквієму», який композитор тільки-но склав. Буквально з першої хвилини нашого знайомства я відчув наскільки він неабиякий за масштабом таланту композитор. У його музиці ви знайдете всі звуки, всю поліфонію світу. У своїй творчості Альфред Гаррійович підносився до філософських вершин. Це був професіонал найвищого класу. Не можу сказати, що ми були великими друзями, але симпатію до творчості один одного мали. Коли я бував у Москві, то ми обов’язково зустрічалися, а потім кілька років листувалися. Я вдячний Альфреду Гаррійовичу за підтримку, професійні поради, що він мені давав. Він завжди приходив на мої московські концерти. Дуже уважно ставився до моєї персони та моєї творчості. Він мені дуже подобався як музикант.
У пам’яті залишилася одна з наших зустрічей в Спілці композиторів СРСР. Шнітке тоді переніс другий інсульт, погано почувався, але все одно прийшов на засідання. Мене вразило, що колеги проходили повз нього, немов боялися, що опала композитора може якось вплинути і на них. Я захоплювався його мужністю. Альфред Гаррійович стійко переносив знегоди й удари долі. Йому було дано бачити далі його опонентів у мистецтві. Час усе поставив на свої місця. Шнітке став композитором, чия творчість не віддільна від нашої сучасностi. Він створив свій музичний світ, а його критики залишилися за бортом історії. Ось тільки дуже шкода, що такий великий митець так рано пішов iз життя.
