Уранці — гриби, ввечері — реанімація
Чому чотири з п’яти отруєнь відбуваються у степовій зоні?
Звичайно, заклик не стосується штучно вирощених печериць і глив — йдеться про так зване «тихе полювання», в якому мало не кожен українець вважає себе неперевершеним майстром. І, між іншим, абсолютно даремно. Незважаючи на те, що середину липня не назвеш розпалом грибного сезону, в Україні з отруєнням грибами госпіталізовано декілька десятків людей, і далеко не всі з них зможуть ще раз відправитися до лісу за грибами. І аж ніяк не тому, що день-два в реанімації переконали їх у власному грибному «професіоналізмі». (Як показує досвід, багато хто знову йде за грибами буквально наступного дня після виписки). Просто за першу половину липня сім «грибників» уже померли від отруєння. 6-го липня — дві людини в Харківській області. 8-го липня було госпіталізовано ще дванадцятеро мешканців Сумської області, а п’ятьох із них вже немає в живих... Отже, любителям грибів є про що задуматися. Але чи задумаються вони?
За інформацією прес-центру МОЗ, основними причинами отруєння є незнання грибів і неуважність при їхньому збиранні. Значення має не лише «сорт» самого гриба, але й зло-доброякісність його сусідів, а також загальна екологічна ситуація. І якщо відрізнити мухомор від лисички більшість грибників-аматорів здатні, то таку річ, як кількість радіонуклідів на квадратний метр, прорахувати самостійно не вдасться. Тому гриби не рекомендується збирати зовсім. Проте існують об’єктивні чинники, які не дадуть українцям відмовитися від походів по гриби.
По-перше, фінансове становище більшості наших громадян призводить до того, що вони віддають перевагу сумнівним підосичникам iз лісу, аніж печерицям за 12 гривень за кілограм із супермаркету. За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром «Суспільний моніторинг», кожному четвертому українцеві бракує грошей на необхідні продукти харчування. Так що можливість поїсти смачно й безкоштовно виявляється набагато реальнішою за небезпеку отруїтися.
По-друге, існує ще й психологічна проблема. Люди не довіряють чужим словам, і всі заяви МОЗ у комплекті з півсотнею щорічних газетних статей й телевізійних сюжетів для них — порожній звук. Психолог Наталя Бастун розповіла «Дневі», що чорнобильці продовжували збирати гриби й після вибуху на атомній станції, відповідаючи на всі попередження: «Та яка радіація? Ти її бачиш?» Особливо це є характерним для старшого покоління, у якого життя в Радянському Союзі виховало фільтри проти директивної пропаганди. Заклики про обережність «стікають» з такої людини, як з гуски вода. Крім того, нашими громадянами рухає інстинкт заготівника: «Якщо так просто лісом гуляєш, то начебто і неробою себе почуваєш, а гриби збираєш — неначе справою займаєшся, — говорить Наталя Бастун. — І ніхто нічого не боїться, бо всі пам’ятають: минулого разу гриби їли, і нічого не трапилося!» Що ж до страшної статистики, то її «героїв» збирачі грибів сприймають, як людей вкрай недалеких. На відміну від самих себе. «Так, я вмію збирати гриби, я все дитинство до бабусі в село їздив, труяться лише ті, хто не вміє», — доводив кореспондентові «Дня» знайомий. Отже, ніякої надії на викоренення грибної «віри в себе» немає.
Тим, хто хоч і не відмовляється від збирання грибів, але все ж таки готовий прислухатися до МОЗ і здорового глузду, можна порадити ось що. Варто стерегтися пластинчатих грибів, старих, перезрілих і дуже молодих. Окрім того, гриби не варто запивати алкогольними напоями, оскільки алкоголь сприяє всмоктуванню отрути в організм. Дітям гриби не потрібно їсти зовсім — організмові, який росте, все одно не вдасться засвоїти те корисне, що може в них бути. Для людей із порушенням травлення гриби — так само — дуже важка їжа. Ну й головна порада: вживати в їжу лише ті гриби, в яких ви абсолютно впевнені, і лише в тому випадкові, якщо ви розбираєтеся в грибах не на рівні «їздив до бабусі кожного літа».
Досвідчені грибники частіше за все зустрічаються на Поліссі, де багато дикорослих грибів і давня традиція їх збирання. А мешканці степової зони збирають гриби в лісопосадках, і всі вони для них однакові — просто гриби. Звідси статистика — чотири п’ятих отруєнь відбуваються в степовій зоні — Одеській, Херсонській, Донецькій і Запорізькій областях.
На те, щоб займатися профілактикою безпечного збирання грибiв, грошей, на жаль, не вистачає. Зате йдуть вони на реабілітацію горе-грибників. Наприклад, один день у реанімації того, хто отруївся неїстівними грибами з урахуванням необхідних процедур і медикаментів обходиться приблизно у 800 гривень. А інтенсивна терапія для дитини може коштувати навіть півтори тисячі.
