Відповідальність під загрозою виселення

У ньому, зокрема, розписано багато понять, котрих не було в попередньому документі: оренда житла, створення товариств власників житла, створення фондів житла за призначенням — соціальний, службовий і загального призначення. Кодекс, за словами Л. Бондар, регламентує такі питання, як надання житлових субсидій і позачергове надання житла. До того ж, говорить вона, підвищується рівень відповідальності власників за житло і якщо мешканець псує житло або понад шість місяців, без поважної причини, не сплачує за комунальні послуги, за позовом об’єднання (товариства) співвласників суд може прийняти ухвалу про примусове вилучення житла у власників у багатоквартирному будинку зі сплатою його ринкової вартості (це, до речі, стосується й приватизованих помешкань, яких в Україні близько 69%).

Проте багато що залежатиме від остаточних механізмів реалізації кодексу. Скажімо, поки що не зрозуміло, хто i яким чином реально виселятиме боржників та продаватиме їхнi помешкання. Головний інженер жеку № 1206 Оболонського району м. Києва Ольга Месхія сказала вчора «Дневі», що, поки що, вони не знають ні про які зміни в Житловому кодексі. Вона вважає, що подавати судові позови й виселяти необхідно диференційовано: «Якщо за житло не платять заможні люди, то, звичайно ж, до них треба застосовувати які-небудь жорсткі заходи, якщо в людей дійсно немає грошей і великі родини, то це невірно». За словами О. Месхії, такий радикальний захід, як виселення, може зовсім і не знадобитися: як правило багаті люди, яким надходить повістка до суду, «відразу ж ідуть і гасять заборгованість за комунальні послуги». До речі, невиплата грошей за комунальні послуги залишається великою проблемою для жеків. Так, за словами одного з бухгалтерів жеку 1206, лише в їхньому мікрорайоні майже 600 боржників, велика частина з яких, до речі, досить забезпечені люди.

Те, що багато хто з громадян не вважає за потрібне платити за помешкання, можна пояснити, говорить доктор соціологічних наук Олександр Вишняк. Річ у тім, що пеню за несвоєчасно виплачені комунальні послуги скасували й люди вважають, що загалом, їм нічого не загрожує й виходять з того, що можна почекати й заплатити пізніше. Це ж стосується й багатих людей, які вирішують не сплачувати за комунальні послуги щомісячно, а відразу виплатити весь борг. Тут можна згадати про «стрибки» долара, i про перманентне його зростання, та про депозитні ставки (10— 14% на рік для доларових вкладів). Тобто, якщо, умовно кажучи, рік тому треба було платити п’ятдесят доларів на місяць (за курсом), то сьогодні — вже двадцять п’ять. А спроба прийняття закону про списання боргів за комунальні послуги цього літа («День» №122 за 13 липня 2001), могла взагалі призвести до того, що навіть ті, хто за звичкою справно платив за житло, вирішать, що краще цього взагалі не робити, сподіваючись на чергове прощення.

Ситуація, за словами О. Вишняка, ускладнюється й тим, що доволі значна частина підприємств сфери комунальних послуг було приватизовано і якщо раніше, коли вони перебували в державному віданні, і можна було б розрахуватися за допомогою взаємозаліків, то зараз підприємці хочуть зробити свій бізнес рентабельним, не чекаючи, поки держава розрахується за «заробітними» боргами з населенням. Тому, за словами соціолога, в умовах нормальної ринкової економіки, такий захід, як виселення за несплату з відшкодуванням мешканцям різниці між боргом і вартістю житла — нормальний крок. Щоправда, враховуючи величезну заборгованість з виплати зарплати й те, що значна частина населення України мешкає в містах, говорить О. Вишняк, якщо вивести комунальні послуги на реальну вартість, то майже 40% городян стануть перед проблемою переселення у сільську місцевiсть. До яких соціальних струсів призведе такий крок, сказати поки що дуже важко!