Відпрацьований номер
17 листопада, Національна опера України, гала-концерт зірок світової балетної сцени — так заклично сповіщали афіші. Розрахунок організаторів виявився вірним. Глядачі буквально облягали будівлю театру, але перше розчарування публіки викликало прочитання програми. По-перше, не переобтяжена номерами, а по-друге, сталася заміна «на трасі»: замість Джу Юнг і Костянтина Іванова виступали солісти Московського музичного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка Тетяна Чернобровкіна та Дмитро Зубабурін. До речі, саме вони відкривали (прокоф’євським дуетом із «Ромео і Джульєтти») і закривали (па-де-де з «Лебединого озера» П.Чайковського) концерт. Працюють танцюристи цілком технічно, і київська публіка тепло їх зустрічала. Серед незаявлених в афіші виявилися молоді артисти Большого театру Олена Андрієнко та Володимир Непородний. Їхній номер «Приборкання норовливої» (хореографія Д.Краєнка) — забавний і веселий, але не більше за те.
Взагалі, якщо чесно, то програму слід було б назвати «Ілзе Лієпа та солісти російського балету». Хоча в табелі про ранги Ніна Семизорова, котра бере участь у цьому концерті, танцівниця зі світовим іменем, відоміша за Ілзе. До речі, Семизорова закінчила Київське хореографічне училище (клас Галини Кирилової), починала свою кар’єру в нашому оперному театрі. Потім, ставши солісткою Большого театру, багато років займалася в Галини Уланової — її педагога-репетитора. Нині у прославленому колективі розбрід і хитання — ось і з’являються, мов гриби після дощу, команди, які, прикриваючись вивіскою БТ, роз’їжджають по всьому світу, працюючи на старому репертуарі. Наприклад, нинішню програму москвичі привозять у Київ учетверте!
Ніна Семизорова внаслідок свого віку вже танцює менш складний репертуар: «Лебідь», па-де-де з «Раймонди», «Фрагмент однієї біографії», даючи можливість блиснути своєму молодому чоловікові Марку Перетокіну. Прикрасою вечора стало виконання Миколою Цискарідзе номера «Нарцис» — імпресіоністський етюд К.Голейзовського, поставлений у далекі 30-ті роки нашого століття. Варто відзначити, що Ілзе Лієпа володіє організаторськими здібностями. Довгі роки вона фактично лише вважається зайнятою в Большому театрі. Свій вільний політ вона пояснює бажанням вирватися з рамок характерної танцівниці. А на ділі глядачам показує... відновлену фокінську «Шехерезаду», «Росіянку» (хореографія Галейзовського) і васильєвську «Чоловіка і жінку», тобто, характерні номери. Безперечно, Лієпа на сцені красива, пластична, але говорити про вершини хореографії тут не доводиться.
Після концерту Лієпи і К о залишається якийсь дивний осад на душі. Начебто танцювали без збоїв, досить технічно, та куражу, радості зустрічі з прекрасним не сталося.
