Видавництво «Ярославів Вал» відзначило своє 15-ліття

Попри брак державної підтримки і, як наслідок, кризу видавничої справи в Україні, про яку говорять чимало видавців, є кілька видавництв, що наполегливо роблять свою справу, — намагаються подолати нестачу якісної української книги. Серед таких — видавництво «Ярославів Вал».

За період роботи видавництва його колектив видав понад 200 книг. Це і проза, і поезія, й історична художня, і перекладна література. Серед останніх виданих книг — роман Василя Шкляра «Чорний ворон», який викликав хоч і неоднозначну, але гучну суспільну реакцію.

Основне своє завдання «Ярославів Вал» та його директор Михайло Слабошпицький бачить у підтримці україномовного автора. Серед нових проектів, над якими працює «Ярославів Вал», — спогади про письменника-шістдесятника Миколу Вінграновського до 75-річчя від дня його народження, а також видання, присвячене 80-річчю від дня народження Григора Тютюнника.

Щоб відзначити ювілей «Ярославового Валу», у міському Будинку вчителя зібралися ті, хто завдяки роботі видавництва отримав можливість бути почутим. Це і вже відомі імена — Дмитро Павличко, Микола Жулинський, В’ячеслав Брюховецький, і молоді автори Павло Вольвач та Іван Андрусяк. Скориставшися нагодою, «День» запитав у письменників та видавців, які теми повинна порушувати українська література, щоб бути цікавою Україні та світові і чи продукує вона сьогодні нові смисли?

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, прозаїк, літературознавець, автор та директор видавництва «Ярославів Вал»:

— Теми важливі всі, інша справа — як це написано. Згадайте, про що писав Габріель Гарсія Маркес: про любов і смерть. Але він писав про ці речі дуже талановито. На мою думку, література в темах себе повторює, але кожне покоління додає до вже сказаного свою правду. Чудовим прикладом є «Чорний ворон» Василя Шкляра. На тему національного визвольного руху писало чимало письменників, але «Чорний ворон» все одно став вибухом, тому що він талановито написаний. І, звичайно, сьогодні наша література повинна бути україноцентричною у хорошому розумінні цього слова. Адже хоча у Корані жодного разу не згадується верблюд (символ Сходу), це абсолютно східна книга.

Раїса ЛИША, поетеса, автор видавництва «Ярославів Вал»:

— Українська література, і поезія зокрема, перш за все повинна ѓрунтуватися на глибокому національному світогляді, виробленому впродовж багатьох віків. І цей світогляд має бути безперервним. У нас безперервність світогляду певною мірою порушена. Звідси — страх перед буттям, поверховість, недосконалість бажань. Тому насамперед література повинна «прозирати» у простір духу: він енергетичний, відкритий, дає перспективу. Це стосується естетичної складової і багатьох інших речей.

Я вважаю актуальними думки режисера Сергія Лозниці про те, що у сучасному світі неможливо щось передбачити. По суті ми повинні зробити стрибок у невідомий, непередбачуваний Всесвіт, який має бути простором нашого бачення. Микола Руденко писав: «Всесвіт став мені домом». Він перший в Україні торкнувся цих питань. Людина не зможе вижити, якщо залишиться у межах існуючого світогляду цієї матеріалістичної цивілізації. І насамперед вихід за її межі повинна давати література.