«Вийти на якісно новий рівень»

У межах «Днів науки 2020» в Острозькій академії відбулася панельна онлайн-дискусія «Університет перед викликами сучасності».

Про студентське середовище писала головна редакторка «Дня» Лариса Івшина у книзі «Мої університети» ще у 2006 році: «Звичайно, набагато краще, коли вся атмосфера в суспільстві, коли вся сила держави спрямована на те, щоб допомогти людині вільно дихати і жити, не вишукуючи отих щілин між плитами, де можна протиснутися і вхопити належний тобі промінь сонця, світла і ковток повітря. Але коли все не ідеально, все одно є багато правильних маршрутів. Один із них для мене проліг через українські університети, які залишаються твердинями опору примітивізації і островами просвітництва. Що, зрештою, може, колись стануть материком».

Минулого тижня, під модеруванням проректора з науково-педагогічної роботи НаУОА, доктора філософських наук, професора Дмитра ШЕВЧУКА, експерти намагалися з’ясувати нові виклики, що постали перед сучасним університетом, зокрема, чи загострилася криза в університетах з переходом на онлайн-навчання, чи буде вища освіта іншою після карантину, а що не зміниться в університетах ніколи.

На думку першого проректора Українського католицького університету, PhD з філософії, доцента Тараса ДОБКА, для деяких університетів така форс-мажорна ситуація стане питанням виживання: «Від когось залишиться лише оболонка або назва, але будуть і такі, які творчо використають цю кризу, щоб переосмислити себе, і на цій хвилі вийти на якісно новий рівень. У глобальних масштабах університет залишиться однією з найшанованіших інституцій. І суспільство, і батьки надалі будуть вкладати чималі ресурси в університетську освіту в усіх країнах світу. Будь-який університет повинен диверсифікувати джерела своїх доходів і не залежати на 90% від одного джерела. Ми маємо навчитися розмовляти мовою форс-мажорів, ризиків і їхнього пом’якшення. Нам треба передбачити різні сценарії розвитку подій. Люди приходять до університету не просто, щоб посидіти за партою на занятті, чи з книгою в бібліотеці, а передусім — за якісним досвідом і спілкуванням. Саме тому пандемія, яка заганяє нас у віртуальний світ, є більш болісною, ніж будь-який природний форс-мажор, що може бути дуже руйнівним, але все ж таки короткотривалим. Для успішного управління в університеті сьогодні важливі такі чотири компоненти     — це гнучкість, експеримент, покращення якості з дня на день і лідерство».

За словами президента МБФ «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики», кандидата історичних наук, професора Тараса ФІНІКОВА, в українських університетах, на жаль, відсутня культура прогнозування розвитку, а більше культура ситуативних рішень і реакцій. Відтак, ми дуже легко піддаємося різним навіюванням. «Активне введення дистанційного навчання спричинить зростання інтересу до короткотермінових сертифікатних форм навчання, а це призведе до зростання популярності неформальної сфери освіти. Зміни, які відбуваються в освіті, мають покласти край домінуванню монологічної форми навчання. Лекції як жанр повинні стати доволі рідкісним, екзотичним елементом нашого навчання, але далеко не домінантним. Університет має зберегти роль не інституції, яка транслює знання, а перетворитися в інтелектуальне середовище, яке культурно збагачує, надає всілякі можливості для спілкування, занять відповідно до наших потреб, уподобань, нахилів чи навіть примх», — зазначив Тарас Фініков.

Член Національної команди експертів із реформування вищої освіти, доктор фізико-математичних наук, професор Володимир БАХРУШИН переконаний, що глобальна конкуренція призводить до боротьби між університетами і за студентів, і за викладачів, і за ресурси. «Ми маємо розуміти, що університет, який має погану репутацію, особливо в умовах посилення конкуренції, буде втрачати і ресурси, і студентів. Він просто не виживе. Для України також дуже актуальне питання — це фінансове забезпечення освіти. Якщо проаналізувати фінансування у розрахунку на студента, то в Україні цей показник сьогодні приблизно у 2-4 рази менший, ніж у Польщі, країнах Балтії, Чехії, Угорщині, ще більший відрив маємо від інших європейських країн», — зауважив експерт.

Завідувач кафедри культурології та філософії НаУОА доктор філософських наук, професор Микола ЗАЙЦЕВ закцентував увагу на тому, що зараз університет на роздоріжжі і шукає відповіді на питання: «Чи Варто орієнтуватися на технологічні стандарти функціональної грамотності, тобто звести роль університету до звичайного інституту, а то й просто коледжу?», «Чи університет повинний давати фундаментальну освіту, формувати, виховувати й готувати людей, які будуть відкривати горизонти соціокультурного буття?» Науковець вважає, що сучасний університет все-таки має готувати людей, які можуть не просто застосовувати компетенції, а й творити. На його думку, успішне майбутнє і розвиток — саме за елітарними університетами.

«Дидактична складова навчання сьогодні постала досить гостро, особливо це стосується контролю і оцінювання в умовах онлайн. Також важливо навчити сучасну людину самостійно орієнтуватися в потоках інформації і приймати правильні рішення. Звісно, що потрібно змінювати управлінську модель навчання. Якщо раніше ми давали відповіді на питання «Хто навчає?», «Чому навчає?», «Кого навчає?», «Як навчає?» і «Скільки це коштує?», то зараз, в період онлайн-навчання, важливі питання «Де навчає?» і «Коли навчає?» Нині для України архіважливо формувати не лише висококваліфікованого фахівця, а й людину з високими моральними цінностями. І це один із пріоритетів Острозької академії», — підсумував ректор НаУОА, доктор психологічних наук, професор Ігор Пасічник.

Крім цього, під час панельної дискусії відбулася презентація книги «Quo vadis, Університете?» за редакцією Дмитра Шевчука, яка вийшла у видавництві Національного університету «Острозька академія». Книга присвячена аналізові сучасного становища університету. Автори, серед яких і учасники панельної дискусії, звертають увагу на ідею та місію університету в сучасних умовах, вказують на зміни, які мають відбутися у вищій освіті, вивчають вплив глобальних трансформацій на університети та роль традиції для існування цієї інституції. Увага дослідників зосереджена також на розвитку науки в сучасних університетах, місці та ролі світоглядних дисциплін в університетських освітніх програмах.