Як змінюються школи на Донбасі

Раніше «День» писав про два сюрпризи для школи в Слов'янську, яка першою постраждала від бойовиків 2014 року. В школу приїхав набір книжок газети «День» - «розумний» подарунок від редакції і особисто від головного редактора Лариси ІВШИНОЇ. Також нещодавно школу як посол доброї волі ЮНІСЕФ відвідав британський кіноактор, за спиною якого багата фільмографія, зокрема - знаменита трилогія «Володар кілець» і її пріквел «Хоббіт», пригодницькі фільми «Пірати Карибського моря», Орландо Блум.

«З ЮНІСЕФ ми співпрацюємо давно - вони допомагали нам і у відновленні, і в модернізації школи, адже не тільки через війну у нас погана інфраструктура, а через те, що роками не виділялося фінансування. Один із напрямів ЮНІСЕФ - популяризація діяльності самої організації, з цією метою послами доброї волі стають різні дуже цікаві люди. Так, до нас з несподіваним візитом приїхав Орландо Блум. За один день нас попередили про прихід гостей, ми звикли до таких візитів, але  не думали, що відвідає кінозірка, - розповідає ексклюзивно «Дню» директор Анатолій ПОГОРЄЛОВ.

Адміністрації школи і дітям в перші хвилини не вірилося в правдивість такої новини. Спочатку Блум грав із дітьми в пінг-понг, потім пішов у групу продовженого дня, де першокласники збирали конструктори LEGO. Він приєднався до них, спілкувався з учнями, вони показали йому стінгазету зі своїми роботами. Перекладач допомагав у спілкуванні Блума і дітей, хоча деякі пояснювали йому прості речі англійською.

Потім актор піднявся до мене в кабінет, і там один із учнів нашої школи розповів йому про пережите в Слов'янську. Він згадував історії, очевидцем яких був, зокрема - як у дах школи вцілив снаряд. Делегація ЮНІСЕФ сприйняла розповідь емоційно, одна з жінок навіть схопилася за серце під час розповіді, як учні тікали після потрапляння снаряда. Потім Блум довгий час спілкувався зі шкільним психологом, яка розповідала про специфіку роботи в постконфліктному регіоні, зайшов до актової зали, де йшла репетиція музичного конкурсу.

Якраз до кінця приблизно годинного візиту школою почали поширюватись чутки, і біля виходу на нього вже чекав натовп учнів, які хотіли сфотографуватися, взяти автограф, зняти коротке відео із зіркою. Він не мав багато часу, але наробив «селфі» і послухав розповіді школярів. Хоча ми просили не розміщувати в мережу фотографії до появи офіційної інформації на сайті ЮНІСЕФ, не всі учні це почули, а деякі навіть встигли опублікувати зняте. Дітям дуже сподобалося спілкування з Блумом, вони до цього часу обговорюють його візит», - підсумував директор.

ШКОЛА ІМЕНІ МИХАЙЛА ПЕТРЕНКА

Крім того, школа активно популяризує творчість Михайла Петренка - поета Харківської школи романтиків, автора «Дивлюсь я не небо...», «Взяв би я бандуру», уродженця Слов'янська. Розповідає Анатолій ПОГОРЄЛОВ:

 «У нас у місті є проблема - є виходець - знаменитий поет-романтик XIX століття, вірші якого стали народними піснями, але про нього, на жаль, дуже мало відомо - як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівні. Тим часом наближається кругла дата - в 2017 році виповнюється 200 років від дня його народження, і цю прогалину треба заповнювати. Наша школа почала рухатися поетапно - спочатку спільно з методичним кабінетом, а саме Оленою Шабановою, ми представили на суд громадськості останні, ймовірно, найбільш достовірні знахідки, що стосуються його життя і творчості. Про те, що він жив у центрі міста, був із дворянської сім'ї тощо. Цим питанням також щільно займається проект «Ідентифікація Петренка». Друге - на сцені нашої школи відбулася прем'єра ліричної думи Петренка «Найда». Рукописи цієї драми було знайдено дослідницею зі Слов'янська Валентиною Шабановою в московському архіві три роки тому. Перша постановка в історії була зроблена силами учнів і вчителів і стане частиною документального фільму режисера Щибри про нашого земляка.

Також до наступного року плануємо запустити музейну кімнату, присвячену Михайлу Петренкові в нашій школі, зараз на стадії збирання матеріалу. Є задумка відтворити інтер'єр дворянської кімнати, бо в цілому цей період історії Слов'янська освітлений погано, навіть у краєзнавчому музеї.

Так ми рухаємося до того, щоб присвоїти це гідне ім'я нашій школі. Пройдено етап ініціювання від трудового колективу, і зараз йдемо на етап громадського обговорення. Сподіваємося, що все пройде гладко, і міська рада або Міністерство освіти схвалять майбутнє клопотання. Але найголовніше для нас - не тільки назватися декларативно, а й популяризувати творчість і життєвий шлях Петренка реальними кроками.

«ДЕМОКРАТИЧНА ШКОЛА»

Міністерство освіти і науки спільно з Європейським центром імені Вергеланда і МЗС Норвегії запустили проект «Демократична школа» з метою навчання дітей, вчителів та громад демократичним практикам та принципам. Наша школа бере участь у цій ініціативі, і я принциповий прихильник таких підходів. Вважаю, що бути авторитарним - це несучасно. Це в радянській школі головна цінність вчителя полягала в умінні підтримувати дисципліну, яка забезпечувалася голосом, каральними заходами, незадовільними оцінками і меншою мірою - за рахунок мотивації. Хоча навіть у теорії радянської педагогіки мотивація ставилася на перше місце. Я переконаний, що між батогом і пряником потрібно вибирати пряник, і доношу це до всіх вчителів школи. Це робить учня психологічно стійким і здоровим соціально, педагоги повинні до кожного ставитися як до особистості. Саме внутрішні стимули до навчання і комфортна обстановка в класі рухають прогрес в освіті.

З цією метою для педагогів, яким важко перебудуватися на нові принципи, проводяться тренінги. Друге – створення не номінального, а ефективного дитячого самоврядування. Ми вже змінили його систему: з кожного класу ініціативна група входить у Раду школи, яку очолює «голова» з функціями модератора дискусії. Всі «лялькові» посади міністрів, президентів ми прибрали. Рішення й ініціативи Ради дітей, які не суперечать законодавству, я буду намагатися втілювати в життя. Так, за пропозицією Ради, буде введено гурток стрільби, запущений «КВК» у школі тощо. Третє - впроваджую в життя принцип «відкритої школи». Щоб школа сама виходила на співпрацю з організаціями, наприклад ЮНІСЕФ; запрошувала на уроки письменників, носіїв іноземної мови, військових для поліпшення якості відповідних предметів. Школа - це частина великого суспільства, його підструктура і важлива частина.

Жити при демократичному ладі і мати недемократичні школи не можна, діти - це наш завтрашній день. Головне - щоб самі школи мали бажання ставати демократичними, переймати передові практики освіти. Не бійтеся змін - штовхайте їх швидше в життя!»