«Залізна» вода

Двадцять п’ять відсотків населення України щороку ризикує підхопити інфекційне захворювання через вживання забрудненої питної води. Зазвичай з цієї причини у нашій країні реєструється на рік від двох до шести спалахів інфекції. Переважно — дизентерії, гепатиту В та черевного тифу. Більшості сумчан знайомі домашні «технології» на зразок того, щоб спускати воду в надії, що вона перетвориться з брудно- жовтої на прозору, або відстоювати її, спостерігаючи, як у пляшці чи банці утворюється осад завтовшки з палець... Разом з тим, як це не парадоксально, Суми входять у перелік небагатьох міст, які використовують для водопостачання винятково підземні джерела з дуже високою первинною якістю води. В основному ж в Україні переважає водопостачання змішаного типу. У Києві, приміром, лише 15% води береться з глибоководних свердловин, решта — з так званого вищого водоносного горизонту, поверхневих водойм.

Чому ж у Сумах так мало задоволених якістю питної води? На це запитання нещодавно намагалися знайти відповідь учасники обласного прес- клубу реформ. За словами завідуючої санітарно-гігієнічним відділом обласної санепідстанції Лариси Сілкіної, якісний склад питної води у Сумах має ряд відхилень від стандарту. Показник цих відхилень становить 20% (в середньому по Україні — 12%), а полягають вони переважно у підвищеному вмісті заліза та підвищеній мутності.

Така ситуація спостерігається не тільки в обласному центрі, а і в Ромнах, Конотопі, Охтирці та інших населених пунктах. Причина криється насамперед у незадовільному санітарно-технічному стані водопровідних мереж, ремонт та реконструкція яких не проводилися протягом 15—20 років. Передбачені на 2001—2002 роки обласним планом дій з гігієни довкілля заходи по покращенню водозабезпечення, на жаль, залишаються остаточно не виконаними, що безумовно негативно впливає на якість води, яка подається населенню.

Ще гірша ситуація з шахтними колодязями у сільській місцевості. Як свідчать результати аналізу, воду більшості з них не тільки не бажано пити, а навіть і небезпечно. Річ у тому, що береться вона з верхнього, незахищеного водного горизонту, і містить значні забруднення органічного та мінерального походження. В основному — як наслідок застосування різного роду добрив. Рівень забрудненості колодязної води у Сумській області сягає ледь не 50 відсотків за санітарно-хімічними показниками (по Україні 26,7%) та понад 40 відсотків за бактеріологічними (по Україні 23,9).

Як розповів начальник Липоводолинського райсількомунгоспу Олексій Пилипенко, хімічні дослідження води, які проводилися у районі, показали: тільки п’ята частина колодязів відповідає санітарним вимогам.

Тільки 10 з 55 сіл Липоводолинського району сьогодні користуються центральним водопостачанням, решта змушені вживати воду, яка далеко не відповідає стандартам. Причому великі проблеми існують з обома способами водозабезпечення. Скажімо, у селі Байрак спостерігається значне запісочення водоносного горизонту, свердловина в аварійному стані. З великими потугами замінили три глибоководні насоси, але коштів на усунення усіх недоліків катастрофічно не вистачає. У селі Панасівка шахтні колодязі взагалі закриті санітарною службою, а водогін працює тільки частково. Такий самий стан речей характерний і для інших районів.

Без значних капіталовкладень та серйозної підтримки з боку держави галузі водопостачання не обійтися, але з цим сутужно. Програма розвитку водоканалізаційної мережі в області, приміром, фінансується поки що дуже скромно. Якщо ж говорити про позитивні кроки, то у цьому плані можна назвати виділення з держбюджету 850-ти тисяч гривень для будівництва нових свердловин на території одного з водозаборів, що має хоча б частково вплинути на якість питної води у бік її покращення.