Жити стали краще — народжувати більше
Але майже мільйон жінок не може собі це дозволити. За медичними показникамиСхоже, в України з’явилися перші успіхи в досягненні затверджених нею на саміті тисячоліття ООН цілей. Принаймні в пунктах, які стосуються демографічних показників материнської і дитячої смертності, статистика демонструє хай не істотний, але прогрес. Наприклад, якщо в 2001-му при пологах помирали 24 жінки зі 100 тисяч, то вже минулого — 21. А серед дітей до року цей показник поменшав на 0,001%. Зрозуміло, для ВООЗ ці покращання малозначимі — в європейських країнах дитяча і материнська смертність трапляються щонайменше вдвічі рідше. Зате справді відчутних позитивних результатів вдалося досягти в ситуації з абортами. Як повідомили журналістам на вчорашньому брифінгу, який відбувся в Міністерстві охорони здоров’я, якщо в 1993 році в Україні тільки офіційно було зареєстровано 833,5 тис. переривання вагітності, то минулого — всього 324 тисячі. Більш того, вперше за роки незалежності кількість пологів перевищила кількість абортів. Та й загалом показник народжуваності виявився вищим за смертність.
Інша річ, що експерти не сприймають ці дані як привід для оптимізму. Стрибок, на їхню думку, стався через ту просту причину, що на початку 1980-х в Україні був зафіксований пік народжуваності. А отже, насправді лише збільшилася кількість тих, хто досяг дітородного віку.
Щоправда, з іншого боку, сьогодні в Україні соціологи фіксують традиційні для Заходу тенденції: зменшення кількості мам до 24 років та різке зростання кількості тих, хто народжує у віці від 28 до 35 років. Тобто, резюмують вони, причина збільшення народжуваності, швидше за все, полягає у поліпшенні добробуту українців. Про те, що ці показники взаємопов’язані, свідчить і той факт, що немовлят в Україні додалося після того як уряд збільшив розмір допомоги з догляду за дитиною. А крім того, згідно з даними Інституту соціології НАНУ, 58,3% вважають, що дітей у сім’ї має бути двоє, але за відсутності належних коштів дозволити собі це можуть усього 10,5%.
А щодо реальних, а не бажаних показників народжуваності, то, на думку лікарів, в Україні існує кілька істотних проблем. Зі слів начальника Управління організації медичної допомоги дітям і матерям МОЗ Надії Жилки, iз 12 млн. жінок репродуктивного віку майже мільйон — безплідні. Репродуктивні технології, притому що вони в Україні, як кажуть, на рівні, — захід більш ніж витратний. Займаються лікуванням безпліддя виключно приватні клініки; адже державна медицина в нас, як і в Європі, не може взяти на себе ці витрати.
Проте певні кроки в цьому напрямі роблять, оскільки безплідні жінки і є тим «ресурсом», який би міг збільшити народжуваність у країні. У 2004 році, говорить Н. Жилка, МОЗ планує безкоштовно і за допомогою найвищих репродуктивних технологій провести одноразовий курс лікування. А вже нині за державні кошти у клініках проводять діагностику причин безпліддя.
Останніх, зі слів головного акушера-гінеколога МОЗ Бориса Венцковського, щонайменше дві. Насамперед, це наслідки абортів. Згідно з медичною статистикою, переривання вагітності в 15% випадків закінчується безпліддям, але реально цей показник може становити і всі 30%. Про кваліфікацію лікарів, які надають послуги з переривання вагітності, експерти говорять невизначено: «Нам потрібно впритул підійти до цього питання». А щодо самої кількості абортів, то, як показує досвід, уся річ у банальній неграмотності українців. Коли за рекомендаціями ВООЗ у нас почалися активна пропаганда планування сім’ї й створювання центрiв, де проводилися лікнепи, тоді ж і почала скорочуватися кількість переривань вагітності.
Друга причина — це знов- таки відсутність грамотності, але цього разу в тому питанні, що до лікарів необхідно регулярно навідуватися на обстеження. Якщо взяти лише один аспект — онкологічний, то щорічно 50 зі 100 тисяч жінок захворюють на онкогінекологічні захворювання. Більш того, кожна третя жінка страждає тими чи іншими патологіями. Як наслідок, зазначає Б. Венцковський, щорічно в країні народжуються близько шести тисяч недоношених дітей. Шансів на їхній порятунок, як правило, практично немає, а якщо і є, то за життя такої дитини держава заплатить кілька тисяч доларів.