«Знімає не камера, а людина»
Приз «Дня» за роботу «Щит миру-2005. Українсько-американські навчання. Полігон ОПУК» для Сергія Свiтлицького доїхав до Криму
У Сімферопольському інформаційному прес-центрі в присутності кримських журналістів та кримських власкорів київських, московських та інших ЗМІ представник редакції газети «День» за дорученням видавця — «Української прес- групи» — вручив фотожурналістові iз Севастополя Сергію СВiТЛИЦЬКОМУ приз від видавця «Дня» — диплом і телевізор.
— Сергію, коли спостерігаєш за тобою в процесі роботи, то створюється таке враження, що ти народився з фотоапаратом.
— Фотоапарат — продовження мене, продовження моїх думок і відчуттів…
— Розкажи, як ти розпочинав, як і всі в нашому поколінні — зi «Смены-6»?
— Ні, вже зі «Смены-8м». Батько захоплювався фотографією й привабив мене до цього заняття. Серйозна робота розпочалася тоді, коли я познайомився з дуже гарними фотографами з Києва, які співпрацюють із «Франс Прес» та «Ассошиейтед Прес». Вони навчили мене знімати, вони багато займалися зі мною…
— Що ти вважаєш серйозною роботою в фотожурналістиці?
— Серйозна робота — це солідний результат. Мої знімки брали «Ассошиейтед Прес», «Франс-Прес». У мене була перша серія світлин у «Нью- Йорк таймс», мої роботи публікувалися у «Вашингтон Пост», у «Індепендент», у «Лос-Анджелес Таймс» та інших світових виданнях. У цьому ряду для мене перебуває й газета «День». І коли вона зацікавилася моїми роботами, то це і є серйозний результат…
— Що для тебе значить перемога в фотоконкурсі «Дня»?
— Це можливість поспілкуватися з колегами, побачити їхній рівень, визначити місце української фотожурналістики зараз.
— Це не перший твій приз?
— Ні, але телевізор я отримую вперше.
— Що, по-твоєму, зараз у фотографії головне — технічний прогрес, який привів до цифрової революції, чи творчі проблеми — пошуки сюжетів, натура, побудова кадру, сюжетні ефекти?
— Я не знаю, що таке творчі проблеми. Потрібно просто відчувати кадр. Це нез’ясовний елемент творчості, якщо хочете — елемент успіху, адже кадр можна побачити, а можна й не побачити, і тоді ти навіть не знатимеш, що пропав геніальний кадр. Зараз уже технічних проблем у фотографії в Україні не існує: фототехніки світового класу повно. Однак знімає не камера, знімає людина.
— Як ти оцінюєш рівень сучасної української фотожурналістики?
— Конкурс «Дня» задає дуже високу планку. За перемогу боролося багато професіоналів. Я стежу за їхнім рівнем роботи, й повинен сказати, що він зростає й зростає. У нас у країні зараз працюють, без перебільшення, професіонали світового класу…
— Які в тебе плани на майбутнє?
— Я б сказав, що план-максимум — знімати й знімати. А план-мінімум — виграти ще один конкурс, а краще два…