Зняття напруження
Однією з топ-новин учорашнього дня, яку посилено поширювали як інформагентства, так і мобільні телефони, стала відставка міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова. У п’ятницю, як повідомила прес- секретар глави української держави Олена Громницька, Президент України Леонід Кучма підписав відповідний указ.
С. Єрмілов уперше очолив Мінпаливенерго в липні 2000 року (по квітень 2001-го), а вдруге увійшов сюди як міністр 30 листопада 2002 року. Чутки про його відставку, які підігрівають противники прямого напряму використання нафтопроводу Одеса — Броди, ходили вже давно, досягаючи свого апогею саме в найнапруженіші періоди в ході підготовки урядом рішення з цього питання. Крім цього проекту, в підпорядкуванні Єрмілова був також проект створення газотранспортного консорціуму (і тут і там він був головою міжвідомчої урядової комісії), а також частково вже здійснений проект створення ринку енергетичного вугілля. Ці основні напрями роботи міністерства були одночасно й больовими точками енергетики та всієї країни. Дуже багатьох не влаштовувала політика міністра. Можливо, вона не страждала на зайву гнучкість і була дещо прямолінійною, але для вибору та маневрів Єрмілов мав дуже вузький коридор. Занадто могутні лобісти «працювали» в цих трьох напрямах вітчизняного ПЕКу. І в дуже багатьох Єрмілов викликав «напруження».
Окреслив деякі нюанси народний депутат, лідер ПРУП Віктор Турманов (фракція «Регіони України»). Із його заяви про наміри притягти Єрмілова до кримінальної відповідальності можна зробити висновок, що проект ринку енергетичного вугілля дуже сильно зачепив інтереси вугільних генералів і пов’язаних із ними фінансово- промислових груп.
Проте відставка була топ- новиною лише декілька перших хвилин. Далі всі запитання перемістилися до сфери версій: хто стане новим міністром та яких у результаті можна очікувати наслідків? Серед найімовірніших кандидатів — нинішній голова «Енергоатома» Сергій Тулуб, який, як і Єрмілов, уже двічі до цього побував у головному кріслі на розі Прорізної та Хрещатику. Він не тільки забезпечив хороші показники керованої енергокомпанії, яка перебувала на межі банкрутства, а й зумів зберегти рівні відносини на всіх рівнях влади. Тулуб грамотний і напористий, не має рівних за досвідом управління багатогалузевим енергетичним господарством країни.
Другим, не менш прохідним, кандидатом є заступник міністра енергетики й одночасно глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко. Це також фахівець високого класу, який має кілька важливих переваг. Серед них молодість і підтримка Москви. Мінус для Бойка — його мовчазне позиціонування як прихильника реверсу нафтопроводу Одеса — Броди, а тому відповідне ставлення до нього на Заході та в європейсько орієнтованих колах українського істеблішмента.
Деякі джерела називають як можливу кандидатуру президента «Укртранснафти» та спеціального уповноваженого України з питань створення Євроазіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) Олександра Тодійчука. Цей варіант, звісно, вітали б у Європі, але навіть у найближчому оточенні Олександра Сергійовича цей сценарій усерйоз не розглядають.
Мало хто згадує також про екс-віце-прем’єра Віталія Гайдука, на чию економічну й енергетичну ерудицію не можна не зважати в нинішній ситуації. Гайдук ще не оговтався після енергетичних проблем, які йому доводилося вирішувати, і міг би одразу приєднатися до процесу... Але, тверезо розмірковуючи, розумієш, що, пішовши зі свого поста не без скандалу, пов’язаного з реалізацією міждержавного договору про створення міжнародного консорціуму, він перекрив для себе можливість повернутися, принаймні так скоро.
До речі, відставка Єрмілова, за даними джерел «Дня», близьких до керівництва ПЕКу, сталася після того, як у четвер, на засіданні урядової комісії з питань ЄАНТК, на яку не з’явилися доповідачі — керівники «Нафтогазу», Єрмілов поставив запитання, на які, мабуть, було накладене табу. Джерело їх перерахувало: чому оператором у порту «Південний» стала офшорна компанія, яка встановила непід’ємний тариф $14 за тонну, чому та на якій підставі російській «Транснафті» дозволили практично монополізувати транспортування нафти за системою нафтопроводів «Дружба»? Можливо, відповіді стануть зрозумілі після нового призначення.
