«Золоті» мости Запоріжжя

Два мости та шестисмугову автодорогу через заповідний острів Хортиця будують із сталі та бетону, але так повільно, що вони вже стали «золотими». Нещодавно кілька міністерств затвердили новий кошторис цієї найбільш масштабної запорізької будови, згідно з яким її вартість збільшується з 1,9 до 5,3 мільярда гривень. Результат закономірний, бо введення в дію автомагістралі мало відбутися в кінці 2009 року, але було зірвано. Будова перетворилася на довгобуд і постійно потребує вливань додаткових коштів. За шість років у неї вкладено мільярд гривень із державного бюджету. І при цьому, як показала перевірка Рахункової палати України, «на жодній із п’яти передбачених першою чергою будівництва транспортних розв’язок роботи не завершено, спорудження другої черги будівництва взагалі не розпочато».

Однією з причин такого стану є те, що автомагістраль є об’єктом комунальної власності, а будується за державні кошти. Це обумовлює взаємні звинувачення в недофінансуванні будови. Місцева влада постійно наголошує, що в міста вилучаються значні кошти в державний бюджет, а Київ не фінансує будівництво мостів. Рахункова ж палата відзначила, що за 2004—2005 роки на будову не було виділено належних 101 мільйона гривень з місцевого бюджету. А в 2006-2009 роках комунальних коштів у спорудження мостів вкладено всього 3,4 мільйона гривень, що складає 3,8% від визначених обсягів.

Ще однією причиною гальмування будови є численні порушення законодавства, фінансової та бюджетної дисципліни, неефективне використання коштів. За 2004—2005 рік Рахунковою палатою було виявлено таких порушень на 52,1 мільйона гривень — це третина від виділених за цей час державних коштів! З них 36,3 мільйона чотири місяці пролежали на рахунках мерії! А 13 мільйонів не було використано, тож їх довелося повернути в бюджет. В 2006—2009 році таких порушень виявили на 144,8 мільйона гривень! В тому числі «порушення тендерного законодавства при закупівлі проектних робіт на 26,9 мільйона гривень».

До цього можна додати, що і підрядник якось дивно розпоряджається коштами. У кінці минулого року уряд виділив на будову 50 мільйонів гривень, відповідну частку перерахували фірмі, яка будує автомагістраль. Проте її робітники змушені були влаштувати страйк, щоб їм виплатили зарплату.

В результаті ці нові мости перетворилися для держави на традиційну валізу без ручки: і нести незручно, і кидати шкода. Коштів вкладено багато, а належних результатів нема. Зупинити ж будову неможливо. В цьому випадку пропадуть вже вкладені в неї з державного бюджету гроші. Призупинити будівництво теж не можна: консервація збудованого також потребує коштів. Та й мости, хоча для їхнього спорудження обране не найліпше місце, все ж таки потрібні місту.

Тому, швидше за все, будова продовжиться, але, схоже, тими ж слимачими темпами. Адже нічого не зміниться у фінансуванні цього об’єкта. Бо передача автомагістралі з комунальної в державну власність, що мало б вирішити всі проблеми, гальмується, хоча Рахункова палата вже двічі рекомендувала це зробити. Але на ці заклики ніхто не звертає уваги. Мабуть, комусь не надто подобається зміна напрямків руху фінансових потоків, котра при цьому обов’язково відбудеться. Крім того, деякі міські посадовці вже висловлювалися за те, що після завершення будови мостів проїзд по них треба зробити платним. А після зміни форми власності здійснити це навряд чи буде можливо.

Тому запоріжцям залишається лише гадати, чи добудують цю автомагістраль за три роки.