Де взяти 60 мільярдів?

Розроблена Міністерством фінансів модель податкової реформи передбачає зменшення державних надходжень на додаткові 60 мільярдів гривень. Відповідно, приблизно на таку ж суму нам потрібно зменшити й рівень видатків. Цього вимагає закон, щоб не зруйнувати економічну стабільність, — заявила міністр фінансів України Наталя Яресько минулої п’ятниці в розмові з журналістами. Вона закликала українські ЗМІ, експертів і громадських активістів допомогти Мінфіну й розпочати дискусію в суспільстві про те, як можна і як правильно зменшити видатки бюджету. За словами Наталії Яресько, Міністерство фінансів готове до зменшення державних видатків. «Але те, які саме видатки потрібно зменшувати, а які — ні, потребує серйозних обговорень  у суспільстві та складних політичних рішень. Виконувати ці рішення, врешті-решт, мають профільні міністерства, адже єдиний реальний ресурс для реальної економії видатків в Україні — це економія у сфері охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення та національної безпеки і оборони. Адже податки йдуть саме на ці цільові потреби», — заявила міністр. Водночас, за її словами, наразі у суспільстві обговорюються тільки ставки податків, і ніхто не бере на себе обговорення конкретних змін до видатків.

Як підкреслила Яресько, один з основних напрямків видатків — це фінансування національної безпеки та оборони. Водночас вона не впевнена, чи може сьогодні Україна дозволити собі скорочення цього напрямку, не знаючи, як довго можна буде зберігати це крихке перемир’я на сході. Другий значний напрямок видатків — це фінансування державного боргу. «Я думаю, що не було Уряду в цій країні, який би зробив більше для зменшення боргового навантаження, ніж наш Уряд», — зазначила міністр і згадала також про такі найбільші статті видатків, як соціальне забезпечення, медицина та освіта. «Таким чином, аби забезпечити скорочення державних видатків, наприклад, на 60 млрд гривень, необхідні надзвичайно складні  рішення, і ці рішення мають пропонувати профільні міністерства разом з Міністерством фінансів, разом з суспільством, разом з парламентом, — сказала міністр. — Це складно, це дуже складно. Але, на думку міністерства фінансів, це можливо».

Відгукнувшись на заклик головного фінансиста країни, «День» провів опитування своїх експертів.

Валерій ПЕКАР, співзасновник громадського проекту «Нова країна»:

— Ми вважаємо, що необхідно негайно розпочати пенсійну реформу, почистити, наприклад, так званні мертві душі.

Навести лад з поверненням ПДВ, зробити обов`язковими онлайнові державні закупівлі.

Уже на цьому мінімумі заходів легко набирається 60 мільярдів.

Валерій ОСАДЧЕВ, колишній заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України:

— Я не можу дати пораду щодо конкретних 60 мільярдів. Коли пані Яресько посіла цю посаду, сподівався, вона почне з ухвалення нового Бюджетного кодексу. Не того, який вони шматують кожної сесії по десять разів, — тепер це взагалі не Кодекс. Якою мала би бути мета нового кодексу? По-перше, ввести програмно-цільовий метод бюджетування. Це зробило б головний кошторис країни деталізованим, прозорим. Усі могли б розуміти, який вихід від зроблених державою капіталовкладень. Друге, що надзвичайно важливо, і про це ми говорили ще 2000 року, це заміна постфактумної системи контролю. Грубо кажучи, сьогодні контроль починає діяти лише в тому разі, коли зрозуміло, що бюджетні гроші вкрадено. Але грошей вже немає. І людей, які їх вкрали, — також, вони кудись виїхали. Потрібна упереджаюча система, яка взагалі не дозволяє красти з бюджету. І такі системи у світі є. Вони діють практично у всій Європі. І ми таку систему пропонували. А найголовніше: ухвалюючи бюджет, не можна його надалі змінювати, бо цим ми відразу ж даємо поганий месидж інвесторам. Вони розуміють, що ми не вміємо планувати. Я сподівався, що новий міністр це зробить.

Їй треба віддати належне: вона непогано попрацювала з міжнародними кредиторами. Але, гадаю, наслідки її роботи були б набагато кращими, якби вона реалізувала також і нову систему бюджетного контролю. Цим вона б показала, що ми рухаємося в бік цивілізації щодо використання публічних фінансів. На жаль, цього не сталося. І мені дивно, чому аплодують народні депутати, коли їм говорять, що на армію буде виділено додатково 50 мільярдів, бо половину з цих грошей буде вкрадено. Даючи такі гроші, треба чітко розуміти, за якою програмою їх використовуватимуть. Якби Яресько запровадила упереджаючу контрольну програму, то 60 мільярдів, трохи більше чи менше, але принаймні не один, а десятки мільярдів вона б знайшла і заощадила.

Зараз же, з такою дірявою бюджетною системою, вона нічого не зможе знайти. У нас за теперішнього часу не бюджет, а сито, через яке гроші просочуються до кишень тих людей, які сьогодні при владі. Вони, олігархи, вміють тікати від оподаткування, а ще й через тіньові схеми відмивають собі гроші, водночас смокчучи й бюджетні фінанси. І це триватиме доти, доки не реалізуємо таку реформу, що упереджує крадіжки.

До речі, ще перед призначенням Яресько міністром ми з нею бачилися, і я залишив їй свій телефон. Щоб ще раз зустрітися й докладно розповісти їй про те, що такі реформи в Україні вже розробляли, для чого вивчали зарубіжний досвід. На жаль, зустрічі, про яку тоді домовлялися, так і не відбулося: міністр не виявила ініціативи. А тому зараз усе відбувається так само, як за Азарова та за інших наших прем`єрів...

Тетяна САЛЬНIКОВА, голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів:

— Нещодавно ми закінчили дослідження, яке відбувалося на основі методик Римського клубу. Виходячи з них, ми підрахували додатковий ефект для економіки від запровадження другого, накопичувального рівня пенсійної системи, який щороку відкладається.

Наша Верховна Рада ще з травня не може ухвалити відповідного закону. Ідея його така, що до економіки інвестуватимуть додаткові кошти і додатково нарощуватимуть ВВП, а відтак, і податкові надходження до бюджету. Вони дають зростання цих надходжень приблизно на 25%. Погодьтеся, це значно більше, ніж 60 мільярдів гривень...

В’ячеслав БИКОВЕЦЬ, перший віце-президент Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України:

— Можу сказати, що такі гроші слід зробити, щоб вони додатково з`явилися в бюджеті. Держава повинна мати стратегію та єдину політику щодо розвитку й підтримки малого та середнього підприємництва. Зараз її немає, як немає й єдиного бачення, в якому має розвиватися цей сектор економіки. І ті проблеми, які сьогодні заважають малому та середньому бізнесу — а це дозвільна система, система ліцензування, державний нагляд та контроль, технічне регулювання, податкова система, шалена корупція, яка сьогодні є в державі, — взагалі не дають українцям можливості нормально займатися малим та середнім бізнесом, як це робиться в інших країнах, створювати нові робочі місця і, відповідно, сплачувати податки до бюджету. Сьогодні закривається велика кількість підприємств, ідуть з ринку фізичні особи-підприємці. Тільки по Києву, за неповними даними, торік припинили діяльність близько 30% представників малого бізнесу. Ось де треба шукати кошти. А якщо гробитимемо бізнес, то треба буде шукати не 60, а 160 мільярдів вже наступного року.

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, керівник аналітичного центру «Третій сектор»:

— У мене одна пропозиція: треба прибрати з влади тих, хто став частиною проблеми. Бо найгірше, коли люди декларують одне, а приходять до влади і роблять інше. Це значить, що в них не було жодної програми, жодної візії того, що треба буде зробити. Вони просто пішли шляхом попередників, але в ще більш цинічних формах. Наочний приклад — це втеча айтишників із України, яка набуває дедалі більш масового характеру. А вони працюють саме в одній із тих галузей, які могли б забезпечити успіх Україні. Сьогодні ці люди пакують валізи. От і відповідь на запитання: «де взяти гроші?». У нинішніх наших умовах не можна розраховувати на те, щоб фіскальними методами вичавити з економіки додаткові гроші. Хіба що обкласти податком повітря, яким ми дихаємо. Це безмізка й злочинна політика.

Тетяна ОСТРИКОВА, член комітету податкової та митної політики Верховної Ради («Самопоміч»):

— Я можу підказати пані Яресько, де взяти гроші. Коли ми зрозуміли основні ідеї податкової реформи, пропонованої комітетом (я — одна з авторів відповідної концепції), то вирішили зустрітися з представниками МВФ. Основний їхній аргумент полягав у тому, що бюджет має бути збалансований по доходах і видатках. Окрім того, вони наполягали на тому, щоб не закладати до бюджету-2016 відрахувань із прибутків Нацбанку і надходжень від додаткового імпортного збору. І тоді я не витримала й заперечила, що імпортний збір взагалі не можна вважати додатковими надходженнями до бюджету, бо ніхто не рахував, яку шкоду цей збір завдав надходженням від імпортного ПДВ, податку на прибуток і мита. Бо імпортери дуже швидко навчилися мінімізувати митну вартість, закладаючи до неї цей імпортний збір. Відтак вони пішли в тінь, і в країні зменшилася база оподаткування податку на прибуток. Коли ми порахували, то виявилося, що шкода від імпортного збору становить близько 25 мільярдів гривень.

Де ще можна знайти компенсатори? Усі кричать про трансфертне ціноутворення. Але міністр хоч щось зробила, щоб взяти під контроль цей напрям? Ми поліпшили відповідне законодавство, щоб дати податковій важелі для контролю. А знаєте, скільки працівників ДФС опікуються трансфертним ціноутворенням? Не більше шести-восьми! До вересня в них навіть не було програмного забезпечення, яке використовується в усіх відповідних службах світу і дозволяє бачити існуючі на міжнародному ринку ціни, а також фінансовий стан іноземних компаній. За цей рік ця група зробила лише чотири перевірки.

Тож Яресько передусім слід замислитися над тим, щоб розбудувати інституційну спроможність цього напряму. Цим має займатися спеціальний департамент чи управління ДФС. На обласному рівні також мають працювати кваліфіковані фахівці. А скільки ми говоримо про порядки на митниці... Та міністр у нас займається лише зовнішніми боргами. Це — важливий напрям, але вона — міністр фінансів. І якщо її заступник з питань митної політики не справляється, то його треба змінити. Сьогодні на митниці вимивається, просто проходить повз бюджет ще один наш бюджет. Ми міняємо відповідні кадри, думаємо, як це зробити, проводимо конкурси? Ми зараз обговорюємо, чи призначать дівчинку філолога на цю посаду в Одесі, чи не призначать. А що це змінить? Чому ми не обговорюємо реформу митниці в комплексі? Чому не обговорюємо критерії визначення митної вартості? Не можеш сама справитися, візьми на поміч, скажімо, англійців, німців. У світі є спеціальні компанії з управління публічними фінансами. Вони надають послуги державам і, звісно, беруть за це гроші. Але не обов’язково здавати їм митницю на аутсорсінг, можна домовитися, що вони матимуть відсоток від того, що вони заробили, збільшивши доходи до бюджету. Утім, одна британська компанія ще з березня оббиває у нас всі пороги... А в них є план дій, який дозволяє нашій митниці запрацювати швидко, прозоро й чесно. Однак наш міністр митницею відверто не опікується. Немає в нашому законодавстві ні відповідних європейських регламентів, ні спільного режиму транзиту, ні імплементації європейського Митного кодексу. Ми навіть не уклали контракт на технічну допомогу в рамках проекту Твінінг, чим поставили його під загрозу зриву. Іноземці нас запитують: чому ви не берете допомогу, яку ми вам пропонуємо? А нам добре красти й говорити — допоможіть найти компенсатори. Міністр жодного разу не відвідала засідання профільного комітету. А якби прийшла, то народні депутати змогли б їй дуже чітко вказати на компенсатори. Чому, наприклад, не включити до бюджету доходи від великої приватизації? Чому міністр не хоче порахувати ефект від детінізації, якщо радикально знизити так звані податки на працю, тобто єдиний соціальний внесок? Прямої залежності тут дійсно немає, але є досвід багатьох країн. Вони там із Яценюком просто задерев’яніли й не чують, не бачать того, що відбувається на землі...