«Дешевий газ – це брязкальця для аборигенів»

4 березня окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позов лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко до Кабінету Міністрів і визнав протиправним порядок формування цін на природний газ для населення.

На сайті суду повідомлено, що неправомірним було визнано постанову Кабміну від 27 квітня 2016 року, яка у травні 2016 року постанова НАК «Нафтогаз» продавати населенню природний газ за єдиною ціною 6879 гривень/тис. куб. м. Таким чином, була скасована так звана «соціальна норма» в обсязі 1200 куб. м на опалювальний сезон за ціною 3600 гривень/тис. куб. м, яка діяла в опалювальний сезон 2015/2016 років.

Як відомо, Кабмін пішов на таке рішення у зв’язку з меморандумом Міжнародного валютного фонду (МВФ), який зобов’язував Україну збільшити ціну на газ.

Прикметно, що позов Тимошенко суд розглядав ще з 2016 року, але через зміни у складі колегії суддів у зв’язку з закінченням їхніх повноважень справу почали розглядати заново.

Суд визнав протиправною постанову Кабміну в частині її узгодження з секретаріатом Енергетичного співтовариства та Державною регуляторною службою.

Як відомо, «дешевий газ» є частиною обіцянок у передвиборчій кампаній на посаду президента України Юлії Тимошенко.

Утім, експерти неодноразово критикували лідера «Батьківщини» в популізмі в цьому питанні, і нагадали, що за попередні газові домовленості Тимошенко Україна вже заплатила Кримом.

У Нафтогазі підрахували збитки України від контрактів Путіна—Тимошенко. За даними компанії через кабальні умови економіка втратила щонайменше 32 мільярди доларів. Натомість, Росія отримала можливість шантажувати Україну та обмежувати її розвиток. Як наслідок — окупація Криму і війна на сході.

Тому зниження ціни на газ, яке обіцяє Тимошенко під час передвиборчої кампанії, неможливе і може закінчитися колапсом усієї фінансової системи України, коли зростання курсу долара неможливо буде спрогнозувати.

Про це в ефірі одного з телеканалів заявив голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

«Будь-який кандидат у президенти, який обіцяє зниження ціни на газ, розуміє, що це закінчиться колапсом всієї фінансової системи, і тоді вже не буде стояти питання ціни газу, тоді вже буде стояти питання курсу долара, чи буде він 40, 50 або 60 гривень, тоді і це (обіцянки знизити ціну на газ. — Ред.) дуже швидко закінчаться», — сказав він.

Коболєв наголосив, що жодного зниження ціни на газ не буде, тому що це нереально і неправильно.

«Дешевий газ — це те «намисто» (засіб заманювання. — Ред.), яким нас дуже довго тримали в цій «петлі» і витягали з нас набагато більше грошей, ніж коштувало це «намисто», — сказав Коболєв.

Глава НАК «Нафтогаз» також наголосив, що уряд не зможе знизити ціну на газ для населення, незважаючи ні на які передвиборчі обіцянки, оскільки ринкова вартість газу — одне з головних умов співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

Коболєв пояснив, що, незважаючи на обіцянки кандидатів у президенти знизити ціну на газ, у президента немає таких повноважень, але навіть після парламентських виборів цього не станеться.

«Зниження ціни на газ, на мою думку, буде неможливим з тієї простої причини, що це — головна умова співпраці з Міжнародним валютним фондом. Якщо хтось думає, що може змінити ці умови, передоговоріться... Згадуючи кар’єру пані Тимошенко, вона так само домовилася з МВФ про підвищення ціни на газ. Тому вважаю, що ніякого зниження ціни на газ не буде, тому що це економічно неправильно, це унеможливить наша співпраця з міжнародними партнерами, і це не потрібно. Якщо у частини населення недостатньо коштів, щоб платити за газ, то система монетизованих субсидій — це оптимальний варіант, як показала практика всіх західних країн», — сказав Коболєв.

За його словами, людям буде вигідніше отримувати субсидію, економити газ і розпоряджатися зекономленими коштами на свій розсуд.

Чи справді МВФ вимагає, щоб українці купували газ задорого? Так.

«На думку МВФ, головною проблемою газового ринку України наразі є збитковість «Нафтогазу». Для того, щоб підтримувати його на плаву, з бюджету регулярно виділяється багато коштів — це гроші, які могли б піти на підтримку інших секторів економіки. Додамо сюди і податки, які міг би виплачувати «Нафтогаз», якби працював у плюс. Словом, суцільні втрати за всіма фронтами.

Згідно з МВФ, головна причина дефіциту бюджету «Нафтогазу» — в багаторічній традиції продавати газ населенню дешевше, ніж купувати. При цьому саме населення — головний споживач, про що неодноразово заявляв сам «Нафтогаз»», — пояснює партнер Kreston GCG Артем КОВБЕЛЬ. Звідси і рекомендація відмовитися від всіх пільг і підвищити ціни для людей, включивши в неї також і витрати на обслуговування газової інфраструктури (традиційна практика для розвинених країн заходу).

Все це передбачається робити не відразу, а планово, поступово. Для того, щоб забезпечити соціально незахищені верстви населення. Власне, саме МВФ рекомендує розробити систему субсидій і компенсацій з держбюджету.

«Все це складно, але можливо. І було б набагато простіше, якби Україна прислухалася до рекомендацій МВФ і стала їх виконувати ще тоді, в 2014-му, коли долар ще не коштував 30 грн, а ціни і тарифи в Україні були нижчими.

У тих умовах компенсувати населенню дорогий газ було б набагато легше. Зараз все коштує дорожче, тому і суми з бюджету потрібні чималі», — каже Ковбель.

До слова, дешевим газ для українців не був ніколи. Це — міф, який вправно багато років транслювали корумповані українські політики за методичками «Газпрому».

За часів російського газу діяли схеми штучного заниження ціни на газ. «Нафтогаз» так само продавав газ нижче, ніж купував, а різницю просто покривала держава.

«Дешевого газу ніколи не було... «Ми вам ПОДАРУЄМО газу на 100 грн, а ви зробите вигляд, що не помічаєте, як ми ВКРАДЕМО 100 дол.», — така патерналістська домовленість», — зауважує глава НАК «Нафтогаз» Андрій КОБОЛЄВ.

Голова НАК нагадав, що за радянських часів на території України була побудована потужна газовидобувна інфраструктура, але протягом всіх років незалежності її експлуатували, оплачуючи тільки поточні витрати на її утримання і не особливо піклуючись про розвиток.

«Продаючи газ за ціною нижче повної економічної собівартості (головна і єдина 100-відсотково державна газодобувна компанія «Укргазвидобування» продає газ для потреб населення за ціною приблизно 30—40 дол. за тисячу кубометрів), ми виробляємо ту частину ресурсів, яка легко видобувається. Коли цей ресурс добігає кінця, і експлуатація свердловини стає економічно нерентабельною, «Укргазвидобування» передає цю свердловину у «спільну діяльність», а по суті віддає в управління приватному оператору. Приватний оператор має право продавати газ, що видобувається з цієї свердловини після її ремонту, за ціною для промисловості — приблизно 400 дол. за тисячу кубометрів. Нехитрий, але дуже рентабельний бізнес. А «Нафтогаз» йде купувати газ у «Газпрому» або в Європі за ринковою ціною, щоб замістити дефіцит газу власного видобутку», — розповідає Коболєв.

«За період правління Віктора Федоровича з фонду державних свердловин у категорію «спільна діяльність» перекочували сотні газових свердловин. Хочу відразу дати відповідь на стандартну реакцію багатьох прогресивних чиновників: «НЕГАЙНО ЗАБЕРІТЬ УСЕ НАЗАД!». Щоб «забрати», а кажучи цивілізованою мовою, «повернути», треба виконати дві умови: 1) компенсувати приватному інвестору вкладені кошти, 2) переконатися, що зможеш сам утримувати ці свердловини в майбутньому за ціною реалізації газу 30 дол. Першу умову виконати практично неможливо через відсутність коштів. А при такій ціні реалізації газу друга умова теж нездійсненна», — зазначив він.

«Для довідки: у ПАТ «Укргазвидобування» є величезна кількість родовищ, де необхідно буріння на великі глибини (понад 5 км). Зараз із майже 2,5 тис. свердловин компанії «глибоких» всього 42. Це досить дороге задоволення: повна економічна собівартість газу з такої свердловини складе не менше 200 дол. за тисячу кубометрів. Коштів на це не вистачає, тому ми імпортуємо газ за ціною понад 300 дол., створюючи робочі місця та наповнюючи бюджет інших держав, переважно РФ», — резюмував голова НАК.

«Дешеві газові ціни ми проходили і в 90-ті, і в 2000-і роки. Результат? Кожного року ми платили «Газпрому» красну суму за імпортований газ. Наприклад, на піку нафтових цін, у 2011—2013 платили «Газпрому» 12—14 мільярдів доларів щороку! А свій газовидобуток тримали у стагнації. От «новий курс» Юлії Тимошенко, по суті, означає повернути нас туди, де ми вже були. Що будемо знову платити мільярди «Газпрому» чи європейським постачальникам, замість того, щоб інвестувати їх у розвиток власного газовидобутку? Зараз потрібно зробити все, щоб наростити власний газовидобуток, збільшити його до 2022 року на 5—7 мільярдів кубічних метрів та скоротити споживання газу», — коментує президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР.

За словами експерта, якщо ми скоротимо споживання з нинішнього рівня, 31 мільярд, до 27-ми, то є шанси вийти на нуль імпорту. «Можна вести мову про більші обсяги, але це не робиться за рік, за два, за п’ять, себто треба дивитися горизонтом 10-річчя. Але не потрібно приймати рішень про дешевий внутрішній газ за собівартістю. Це підхід не просто антиринковий, він є небезпечним в усіх відношеннях, в т.ч. він розбещує споживача, бо коли дешевий газ, його не будуть економити», — зауважує експерт.