Iнфляційна інфекція

Iнфляція в Україні, за даними Держкомстату, в липні скоротилася до 1,4% проти 2,2% у червні. Але це скорочення дуже відносне, бо за сім місяців вона вже становить 5,6%. Це на 1,8% більше, ніж рік тому. Отже, інфляційні процеси в країні прискорилися і показали, що червневий сплеск не був ситуативним. Липневий показник на 0,5% перевищив відповідний минулорічний. За попередні шість років більш висока інфляція за січень—липень була зафіксована лише у 2005 році (6,7%). А за всі роки існування гривні її внутрішнє знецінення було більш інтенсивним лише у 1996, 1997 та 2000 роках. Тобто інфляція має стати предметом стурбованості.

Час, що минув з початку року, є вже достатнім, щоб діагностувати базові чинники цьогорічного підвищення інфляційного тиску.

Перш за все інфляційний тиск генерує практично не реформований аграрний сектор. У ньому зберігається кризовий стан, низькою залишається продуктивність праці. При цьому складні погодні умови і невиважені заяви керівників галузі сприяли формуванню очікувань цінового сплеску. Інфляційна «інфекція» переходить з хліба на ряд інших продовольчих товарів. Продовжується подорожчання м’яса, яке триває четвертий місяць поспіль. Продовольчі ціни протягом року постійно, за винятком лютого, підвищувалися.

Фундаментальним фактором тривалого висхідного руху продовольчих цін є занадто повільне підвищення ефективності праці в аграрному секторі на фоні все ще стрімкого збільшення номінальних доходів громадян. Компресором інфляції є також сектор комунальних та інших платних послуг, зокрема транспортних. Тут теж бракує потужного росту продуктивності. Особливо стримують вивільнення продуктивних сил монополізація і низький рівень конкуренції. Реформи у сфері послуг, як і в АПК, заявлені, але не розгорнуті. За умов, що склалися, заклики до подальшої активізації соціальної політики мають бути підкріплені відповідною товарною пропозицією у цих проблемних секторах.

Якщо реформи і продуктивність праці у сферах АПК і тих, де діють природні монополії, залишаться на нинішньому рівні, то будь-яке відчутне підвищення соціальних стандартів буде генерувати нову цінову хвилю, а отже, міститиме потенціал додаткової інфляції. Для протидії зростанню цін буде потрібно розширювати імпорт, миритися з негативним сальдо торгового балансу, реагувати на невдоволення вітчизняних виробників. При цьому щоразу тестуватиметься на міцність гривня, хоча монетарна політика Нацбанку сьогодні є досить сильною протидією інфляції. Її основний компонент, тобто базова інфляція, не вийшла із зони надійного контролю, а небазова може бути подавлена монетарними методами. Та чи будуть вони прийнятними, адже відбуватимуться за рахунок обмежень в сфері доходів, деякого послаблення перспектив зростання і, перш за все, у згаданих проблемних підрозділах господарської системи.

Інфляційні процеси у липні варто оцінити також з позицій ретроспективи. Якщо рік тому у липні зростання споживчих цін прискорилося (з 0,1 до 0,9%), то цього року уповільнилося. У липні 2006 року споживча інфляція була найвищою за попередні п’ять місяців. У цьому році вона поступилася червневий. Але середньомісячні показник інфляції першого кварталу був перевищений у липні на 1% (1,4 проти 0,4%), а другого — на 0,5% (1,4 проти 0,9%).

До негативів можна віднести також і те, що зростання цін виробників у червні уповільнилося до 1%. У липні ж воно прискорилося до 1,7%. Загалом виробнича інфляція перевищила відповідну минулорічну на 6,4% (12,7% проти 6,3%). Неприємно і те, що торік у липні інфляція була максимальною для цього місяця за всі роки існування гривні. Наразі і цей історичний максимум оновлений.

Рік тому після підняття цін на газ і електроенергію стартувала вторинна інфляція. Наразі цей процес теж отримав розвиток. І був доповнений «фактором нафти». Інша річ, що тоді він зачепив послуги, а цього року — продовольчі товари. Інфляція навіть «перебила» традиційне сезонне зниження цін на продовольство. Як і у червні— липні 2006 року, в Україні все ще відсутня традиційна для попередніх років дефляція літніх місяців.

З урахуваннням тенденцій, що сформувалися в ціновій сфері в останні три місяці, і екстраполяції сценаріїв минулих років перспективи виглядають не надто оптимістично. Річний бюджетний орієнтир інфляції (7,5%), на мою особисту думку, вийшов із зони досяжності. Втім вписатися в показник, менший за 10%, все ще можливо. Ще більш високою є ймовірність мати меншу інфляцію, ніж минулого року. Серед заспокійливих факторів можна назвати те, що уряд, скоріш за все, зможе утримати стабільним ринок бензину (до кінця року). Стабільність обмінного курсу, як і раніше, не сприятиме інфляційним очікуванням.

Але без розширення імпорту м’ясо і надалі дорожчатиме. Падіння світових цін на метали і уповільнення зростання в промисловості не матимуть таких масштабів, щоб переломити поточну тенденцію підвищення цін виробників.

Отже, цілком вірогідно, що темп ВВП залишиться на рівні 2006 року, а інфляція буде меншою за минулорічну. Таким чином можна прогнозувати, що інфляційна плата за прискорене зростання економіки зменшиться. Окрім того, посилення інфляційного тиску не буде настільки суттєвим, щоб зламати минулорічний тренд девальвації реального обмінного курсу гривні (РЕОК). Але дефлятор або загальне підвищення цін перевищить (у 1,5 рази) минулорічний показник.

Слід також врахувати позитивні вербальні інтервенції уряду та Нацбанку, а також відносну стриманність у заявах політиків. Певний вплив матиме незначне уповільнення темпів зростання цін на хліб. Позитивно позначиться фіскальна стриманість уряду. Після червневої паузи знову збільшився місячний показник його коштів на казначейському рахунку в Нацбанку. До позитивних факторів слід також віднести сезонне зменшення цін на овочі і картоплю (на 0,2 %), стабільність процентних ставок, зростання попиту на гроші для заощаджень.

Але виявляються і значущі негативи. Вище ми вже відзначали, що не відбувається очікуваної дефляції, а сезонне здешевлення продуктів нижче за минулорічне. Більш високими темпами зростають ціни на фрукти (3,6 проти 0,9% у червні). Турбує тривалий висхідний рух цін на ринку м’ясопродуктів, де подорожчання було на 1,2% вищим, ніж за попередні три місяці (0,7%). Утроє швидшими темпами, ніж у липні 2006 року, піднімаються ціни на яйця.

Зауважимо, що на ціни тисне політизація, яка охопила всі сфери економічного життя. Вона підживлює інфляційні очікування. Але діють і реальні фактори. Скромнішою стала динаміка антиінфляційного імпорту. Під впливом другого підвищення газових цін формується вторинна інфляція — ціни на паливо і мастила піднімалися швидше, ніж рік тому. Стала більш рухливою і динаміка готівки в структурі грошової маси (наприклад, у липні готівка становила 4,4 проти 3% у відповідному періоді 2006 р.).

Для стримування інфляційних процесів уряд і Нацбанк могли б піти на такі заходи. У четвертому кварталі можна було б утриматися від підвищення зарплат і пенсій за рахунок бюджету, не стримувати імпорт м’яса і м’ясопродуктів, ввести мораторій на зовнішній державні запозичення, а також на підвищення тарифів на послуги залізничного транспорту, до 1 жовтня оформити борг уряду перед Нацбанком цінними паперами. Необхідно також посилити контроль за витратами у сфері регулювання цін на послуги природніх монополій в регіонах (транспорт, зв’язок, житлово-комунальне господарство), збільшити пропозицію продовольчих товарів, у тому числі шляхом покращення доступу селян, а також і дачників-продавців до місцевих ринків. Не зайвим було б удатися до зниження мита на імпорт тих овочів і фруктів, що постраждали від засухи, а також відмінити заборону на роботу з давальницькою сировиною на м’ясокомбінатах. Нацбанк, мабуть, інтенсифікуватиме свої зусилля з стерилізації частини ліквідності.