Лобі для... олігархів

Цього тижня парламент планує розглянути поданий урядом законопроект №4117а «Про особливий період у паливно-енергетичному секторі» (іншими словами — надзвичайний стан). Ним пропонують дозволити КМУ у разі обмеження або припинення поставок енергоносіїв на територію України ухвалити рішення про обов’язковий продаж природного газу приватними газодобувними підприємствами для потреб населення, а також підприємствам теплокомуненерго за умови введення ними окремого обліку тепла і гарячої води за ціною, встановленою Кабміном. Також КМУ просить парламент посилити вимоги з відключення злісних неплатників. З першого разу документ не пройшов Раду, тож це буде спроба номер два. Кабмін поспішає, аби розв’язати собі руки на випадок екстрених подій в енергетичній сфері в країні. А підстави для них є, попереджають  експерти. Зі знаком питання сьогодні ситуація в енергосекторі Донецької та Луганської областей: військові дії порушують роботу електростанції та шахт. 

«Загальна потужність енергосистеми України — 53 ГВт. З них частка Слов’янської — 0,8 ГВт, Вуглегірської — 1,5 ГВт, Зуївської -1,2 ГВт, Курахівської — 1,5 ГВт (останні три знаходяться у Донецькій області. — Авт.)», — розповідає про   енергетичні резерви  країни  і роль  у них  східного регіону заступник директора Центру досліджень енергетики Вадим Гламаздін.  Експерт зізнається: хоч це і не дуже велика ємність з урахуванням літнього режиму функціонування, але подальше поглиблення ситуації може призвести до негативних наслідків.

«У Донецькій та Луганській видобувають близько п’яти мільйонів тонн вугілля,  переважно — енергетичне. Більшість використовують у цих областях, частину направляють у Харківську та Дніпропетровську області. Інколи доводиться возити на захід країни», — розповідає «Дню» про ще один енергетичний напрямок роботи на сході голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. За його словами, з українського вугілля виробляють 26% всієї електроенергії країни та 60% теплової електроенергії. Донецьке та луганське вугілля також застосовують у побуті, в коксохімії, машинобудуванні, металургії, хімічній промисловості. «Тобто загрози дуже великі», — говорить  Волинець. На його думку, якщо на сході щось піде не так, то на лопатках може опинитися добра частина економіки. «А що робити, якщо знеструмиться шахта? Як звідти на-гора підняти шахтарів? Є шахти, в яких працюють по 100, 500 і навіть до 1 000 осіб. А як подати туди повітря, щоб вони не померли від задухи? У Донецькій та Луганській областях на державних шахтах зайнято 140 тисяч шахтарів та ще є робочі на  32 приватних», — підсумовує він.

Натомість у Мінтопенерго поки що не поспішають бити на сполох. «Перелік об’єктів, які охороняє Нацгвардія, вже затверджено «Укренерго», — говорить заступник директора департаменту електроенергетики Міністерства енергетики та вугільної промисловості Борис Соркін. — Міністерством видано відповідні доручення, усі суб’єкти опрацьовують питання забезпечення всіх станцій резервним паливом. Перевіряють мазуто-господарства, запаси, резервні можливості для поповнення запасів мазуту». За його словами, таким чином хочуть запобігти наслідкам можливих проблем з поставками природного газу і вугілля. Для компаній-споживачів газу (ТЕЦ, блок-станції, енергоблоки) введено обмеження зі споживання газу. Слов’янську ТЕЦ переведено на роботу малим блоком, аби, зменшивши споживання вугілля, зберегти роботу основних технологічних систем. «Ці всі заходи в цілому дають можливість міністерству заявляти, що ситуація з точки зору енергозабезпечення країни не є критичною, за винятком локальних районів або областей», — запевнив чиновник, відповідаючи на запитання «Дня».

Тож думки експертів та міністерських чиновників про критичність стану в енергетиці відрізняються. Так само,  як і щодо необхідності ухвалення законопроекту про надзвичайний стан  в енергосекторі. Як ми знаємо,  КМУ — «за».

«За» ухвалення, але з доопрацюванням виступає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. На його думку, в документі мають з’явитися механізми, щоб залишки державних енергетичних об’єктів не пішли в приватні руки через оренду чи концесію. «Крім того, треба дивитися, аби на них не поставили менеджмент, який працюватиме на ГТС та газових сховищах в інтересах приватних структуру», — деталізує він.  Обмежуючи  енергоспоживання підприємств, продовжує експерт,  слід зважати, аби це були ті, які не є критичними для української економіки. І на останок експерт радить створити баланси природного газу за регіонами, аби бачити варіанти заміщення газу іншими ресурсами. «Готуватися до повного переведення ГТС на реверсний режим», — називає  Омельченко  останній захід,  який має  бути  в цьому законопроекті.

Досить  важко зрозуміти, що мається на увазі під введенням надзвичайного стану в енергетиці, натомість говорить «Дню» президент Асоціації «Газові трейдери України» Андрій Мізовець. На думку експерта, максимальну економію енергоресурсів і так проводять в країні. Пошук нових джерел для надходження газу в Україну показує тільки один  вектор — Європа.  «Для цього не потрібен надзвичайний стан, бо і так у нас це відбувається», — підсумовує  він.

Експерт «Міжнародного центру перспективних досліджень» (МЦПД) Анатолій Октисюк  також  вважає, що  в поданому вигляді документ не можна  ухвалювати. «В ньому не прописано конкретних підстав для введення особливого періоду в ПЕК. У зв’язку з цим необхідно чітко прописати причини обмеження або припинення поставок енергоносіїв в Україну, а також — конкретизувати тип енергоносіїв, за якими виникли обмеження», — говорить  він. На думку експерта, серйозним недоліком цієї редакції законопроекту є відсутність чітко прописаної формули ціни, за якою здійснюватиметься обов’язковий продаж всього видобутого в Україні газу уповноваженій особі з питань газу. «Доцільно було б прив’язати цю ціну до граничної ціни НКРЕ, що існує на момент введення особливого періоду в ПЕК. Крім того, необхідно конкретизувати, хто саме буде чи може виступати як уповноважена особа від КМУ», — пояснює Октисюк. На його думку, якщо зауваження щодо ціни  пропустять повз вуха, то в такому разі слід чекати на відтік інвестицій з сектору, і це зумовить суттєве скорочення власного видобутку газу. Він називає документ лобістським, який проштовхують великі промислові споживачі газу, бо ним в умовах війни уряд  фактично домовляється про газові знижки та преференції для крупного бізнесу. «Документ несе ризики для підприємств, які займаються газовидобуванням в Україні. Підприємства, які підтримують енергетичну незалежність держави, можуть просто припинити свою діяльність. Щоб цього не сталося, нехай газова проблема стане головним болем для олігархів, а не української держави», — підсумував він.