Перед Стокгольмом

«Газпром» загрожує з 1 червня Україну перевести на попередню оплату, оскільки  «Нафтогаз України» до 7 травня не сплатив рахунку за  квітневі поставки російського газу. Якщо її не буде, то монополіст перекриє газову трубу, що загрожує порушенням транзиту газу через нашу країну до Європи. Щоправда, остаточно можна буде вести мову про переведення «Нафтогазу» на попередню оплату лише 16 травня, коли «Газпром» може виставити «Нафтогазові» авансовий рахунок на червень.

Але в нашій країні така ситуація паніки не викликає. Ба більше, експертна спільнота переконана, що розпочата Україною арбітражна процедура має всі передумови для того, щоб завершитися успіхом. Для розгляду на Стокгольмському арбітражі підготовлено переконливі аргументи того, що насправді саме «Газпром» винен «Нафтогазові», а не навпаки.  Розглядається також ймовірність того, що російська сторона не доводитиме справу до суду. Про це сьогодні, зокрема, розповідав журналістам президент Центру глобалістики «Стратегії ХХІ», директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло Гончар. «Європейський досвід засвідчує, що «Газпром» зазвичай здає назад після того, як формально запущено процес розгляду арбітражного позову», — каже експерт. Зараз, на його думку, «фундаментально переломний момент: вперше за всю історію українсько-російських газових відносин робиться реальна, конкретна спроба перевести вирішення серйозних питань із площини закулісних політичних домовленостей у правову площину шляхом застосування відповідних процедур».

Гончар переконаний, що  в основу формули розрахунку газової ціни і базової ціни, що діє нині, в $450 за тисячу кубометрів ліг некоректний, волюнтаристський і, по суті, політично мотивований прогноз «Газпрому» про зростання цін на газ. Відповідно до нього, ціна на газ для Європи до кінця 2008 року мала становити  $500 за тисячу кубометрів. А якщо ціна на нафту сягне $250 за тонну, то газ коштуватиме $1000. Експерт демонструє діаграми, що засвідчують динаміку змін російських газових цін для України і для країн Європи. Вони показують, що криві, які відображають зміну цін для України, проходять значно вище і майже не перетинаються ні з цінами трубного газу для європейських країн, ні зі спотовими газовими цінами в Європі. Звідси Гончар робить висновок, що насправді «Нафтогаз» переплачував за газ досить значні суми. На його думку, Стокгольмський арбітраж має врахувати цю обставину.

На нього звертає увагу і партнер міжнародної консалтингової компанії Grand Thornton Олександр Малиновський. На його думку, «Нафтогаз» може вимагати в суді не лише перегляду несправедливої ціни, а й перерахунку сплачених сум за минулі роки в ретроспективному порядку, тобто заднім числом. «Це загальноприйнята практика, що відповідає світовим юридичним нормам, — зазначає юрист і прогнозує: — Тоді може виявитися, що заборгованість не в «Нафтогазу», а в «Газпрому». Експерт також нагадує про контракт на транзит газу через територію України. У ньому зазначається, що «Газпром» зобов’язався щороку постачати до Європи українською ГТС не менш як 110 мільярдів кубометрів газу. «Але за останні п’ять років ці зобов’язання жодного разу не було виконано», — зазначає Малиновський.

Щодо попередньої оплати, то, на його думку, така вимога російської сторони є дуже сумнівною. Квітнева заборгованість, на яку посилається російська сторона як на підставу для вимагання попередньої оплати, не є беззаперечною, оскільки «Газпром» визначив її на підставі встановленої ним на другий квартал 2014 року ціни $486,5. Із нею «Нафтогаз» не згоден, і, як вважає експерт, для цього є всі підстави. «Це спірна ціна, спірна заборгованість. Вона не дає права звинувачувати «Нафтогаз» у тому, що він не належним чином виконує контракт», — переконаний Малиновський. Він наголошує, що це чітко прописано в умовах контракту: «Лише та вартість газу, поставленого в Україну, є остаточною та обов’язковою для «Нафтогазу», яка зазначена в комерційному акті прийому-передачі газу, зафіксована сторонами в акті звірки стосовно поставок газу в конкретному місяці», — наполягає юрист.  «Я можу припустити, — каже Малиновський, — (конкретніше це може прокоментувати «Нафтогаз»), що наявність суперечки щодо ціни поставок свідчить, що відповідного акта не існує».

Експерт також зазначає, що в період між 28 квітня і 28 травня має бути проведено доарбітражні  переговори між сторонами. Правові норми Швеції, за якими сторони домовилися розв’язувати спори, що виникають, за словами Малиновського, передбачають, що сторони в процесі врегулювання мають діяти добросовісно. Цей принцип означає, що в тому разі, якщо вимогу про попередню оплату буде формалізовано і «Газпром» на цьому наполягатиме, то ця вимога, не кажучи вже про призупинення постачання газу в Україну, не відповідатиме зазначеному принципові і може бути розцінена арбітражем як тиск на «Нафтогаз».

Найоптимістичніший коментар дав журналістам  президент «Укрінюрколегії» Данило Курдельчук. Він хотів би вірити в те, що арбітражна процедура все ж не знадобиться, оскільки реалізується прогноз одного експерта з Москви про те, що Росія виявить великодушність, зробить крок назустріч і врешті решт буде досягнуто домовленості. Досвідчений юрист-міжнародник детально розповів журналістам про процедуру і терміни розгляду в Стокгольмському арбітражі. На жаль, вона може тривати щонайменше чотири роки. Але Курдельчук сподівається, що до 28 травня російська сторона все ж скаже: «Давайте домовимося. Нам ще працювати за цим контрактом до 2019 року». «І є певний професійний тиск із боку Європи, — додає він. — Там теж були позови щодо цінових підстав, які розв’язуватимуться і в досудовому, і в судовому порядку, і можна сподіватися, що  це може стати прикладом».