Покарати агресора

На початку цього тижня Верховна Рада України прийняла заяву про визнання Росії країною-агресором. Народні депутати закликали парламенти інших держав, міжнародні організації також визнати Росію країною-агресором, посилити тиск на неї, а «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями. Наскільки це своєчасний і дієвий крок? Як сприймуть його у світі? І що буде далі? Відповідаючи на ці запитання, голова Комітету економістів України Андрій Новак розмірковує про те, як може позначитись це «антизвання» Росії на торговельних відносинах з Україною. Іронізуючи, він указує, що відповідне рішення парламенту України визрівало, «як і в природі, дев’ять місяців. І в результаті український політикум усе-таки народив абсолютно логічне рішення».

«Краще пізно, ніж ніколи, — зазначає експерт, але з жалем додає: — Річ у тім, що це рішення не має жодних наслідків: ні політичних, ні дипломатичних, ні економічних. За цим визнанням не йдуть подальші кроки, а отже — воно нічого не несе. У якій формі це визнання реалізовуватиметься зараз, на даному етапі — незрозуміло. Але економічний вплив і наслідки, звісно, будуть. Якщо Росія сприйме це серйозно, то будуть нові торговельні війни проти українських виробників на ринку агресора, а також, можливо, продовжиться у якійсь новій фазі енергетичний шантаж України з боку Росії щодо газу і нафтопродуктів». «А покарати агресора можна лише за рішенням суду, — впевнений експерт, — і це коли-небудь буде зроблено».

Старший консультант USAID, перший посол України в РФ Володимир Крижанівський виголошує ключове, на його думку, слово «нарешті» і зазначає, що це необхідно було зробити одразу ж, «щойно ввічливі зелені чоловічки з’явилися в Криму». Водночас він підкреслює, що розраховувати на те, що цей документ буде широко підтриманий у світі, не варто, тому що документ із такою назвою повинен прийматися Генеральною Асамблеєю ООН. І заява українського парламенту, за його словами, не може змусити Раду безпеки ООН ухвалювати якісь рішення. «Для неї це не є імперативом», — констатує дипломат. І цитує латинський афоризм «Немає злочину без закону» і пояснює: якщо немає закону, то не може бути й покарання. І критикує заяву ВР за те, що в ній ані слова немає про ті ризики, за які слід карати агресора. Заява ВР, говорить Крижанівський, має моральну спонуку. І тут же він наводить як приклад долю такого агресора, як Слободан Мілошевич, і нагадує, як і де закінчилося його життя. Посол сподівається, що такий самий шлях пройде й Путін...

Він ще раз зазначає, що значення цієї заяви українського парламенту в тому, що нарешті ми сказали те, що повинні були сказати. «І тепер справа за цивілізованим світом, — вважає Крижанівський. — Я говорю саме про цивілізований світ, тому що Росію нині зарахувати до нього, як і раніше, неможливо. Цивілізована країна не може бути агресором. В очах свого сусіди не може бути агресором».

Новак підкреслює, що сьогоднішня торгівля України з Росією і навпаки звелася до критичного імпорту. «Скорочувати торговельні відносини далі фактично нікуди», — говорить експерт, але все-таки прогнозує, що слід чекати змін на ринку готових споживчих товарів. Українці продовжуватимуть бойкот певних російських товарів на споживчому ринку, і торговельні відносини у відносно активній фазі залишаться лише на рівні промислової продукції там, де для промислових споживачів буде важливішою сама продукція, ніж її походження».

«Проблема надзвичайно складна, — підтримує Новака Крижанівський. — Ми всі пам’ятаємо, що мотори для всіх російських вертольотів виготовляються в місті Запоріжжі, на підприємстві, очолюваному народним депутатом України, паном Богуслаєвим». «Я хочу сказати відверто, — продовжує дипломат, — якщо повністю зупинити виробництво цих двигунів, то доведеться зупиняти все підприємство. На це не піде ні Росія, ні ми, тому що найближчим часом такий критичний імпорт замістити неможливо. Але агресор є агресор, і я не думаю, що це рішення ВР приведе до його адекватних дій. Гібридна війна триватиме».

При цьому він зазначає, що поведінка цивілізованого світу сьогодні жодним чином не нагадує реакції на кроки агресора напередодні Другої світової війни таких світових лідерів, як Деладьє і Чемберлен у Мюнхені і після нього. Крижанівський нагадує російському народу і кримчанам, чим закінчилось захоплення німцями Судетів. «Через шість років 90 з гаком відсотків місцевих німців, які вітали прихід Гітлера, назавжди залишили цю землю...».

У Новака є конкретні пропозиції щодо того, що могла б робити Україна, спираючись на прийняте рішення про визнання Росії агресором. На його думку, Україна могла б заявити, що не сплачуватиме боргів Росії доти, доки та не припинить агресії і не звільнить Крим. Наша країна могла б також наполягати на виключенні Росії з міжнародних організацій, зокрема із СОТ. Водночас Новак закликає бути обережними щодо якихось санкцій проти російських банків, які діють в Україні, — адже в них лежать гроші, що належать українським громадянам... Економіст також вважає, що Україна в нинішніх умовах має можливість запросити до себе іноземних інвесторів, які дедалі активніше виводять свої капітали з Росії. Він стверджує, що для залучення інвесторів треба не лише припинити війну. На його думку, ще важливіше розгорнути боротьбу з корупцією, яка шкодить приходу інвесторів ще більше, ніж війна.

Крижанівський у зв’язку з цим нагадує про пораду покійного Кахи Бендукідзе українському генпрокурору Яремі щодо боротьби з корупцією: треба ув’язнити не лише твоїх трьох друзів, але й трьох друзів президента вашої країни... Він вважає, що захистом України від російської агресії могли б стати ринкові реформи, на які чекають від неї у світі. Побачивши, що вони здійснюються, цивілізовані країни могли б збільшити свою фінансову допомогу нашій країні. І це полегшило б тягар, який несуть сьогодні наші громадяни, впевнений дипломат.

«День» попросив експертів висловити свою думку щодо можливості запровадження воєнного стану в Україні. В цьому випадку масштаб фінансової підтримки України різко скоротиться, відповідає Новак. І додає: «Це передчасно. Це буде бар’єр не лише для кредиторів, а особливо для інвесторів, — говорить він. — Від такої країни відвертаються до закінчення війни». «Якби це Росія оголосила нам війну, нам би вмить допомогли, — впевнений Крижанівський. — В тому-то й полягає візантійська російська політика, яка завжди була їй властива, а єзуїтських рис вона набула саме зараз. Отже, оголошення воєнного стану нічого не змінить». Але Новак із цим не зовсім згоден. «Оголошення воєнного стану фактично означатиме ще й повну відсутність контролю за фінансуванням армії і всіх структур безпеки України. Це буде перехід на повний ручний режим використання коштів державного бюджету», — говорить він. «Під час війни не контролюють», — додає Крижанівський.