Віталій КОНОВАЛОВ: «Наш аргумент — світові ціни»

З початку 1999 року українські АЕС зіткнулися з проблемою забезпечення ядерним паливом, щорічні потреби в якому становлять приблизно $330 млн. За словами колишнього першого віце-прем'єра Володимира Куратченка, влітку функціонували тільки 7 атомних блоків, у той час як запланована потужність мала становити не менше як 14 блоків. Очікується, що до осені й зими, коли навантаження на енергосистему зросте, будуть зупинені ще декілька блоків на АЕС. При цьому уряд не приховує, що виведення їх із системи неминуче призведе до падіння частоти електроструму в мережі до рівня, коли аварійна система може відключити від системи енергозабезпечення навіть усю країну.

Основна проблема атомників — ядерне паливо. З моменту проголошення української незалежності і до цього дня в атомних станцій України не виникало проблем: на перші три «незалежних» роки вистачило твелів, що залишилися в запасі з часів СРСР. Наступні три роки постачання палива з Росії відбувалося в рахунок оплати ядерних боєприпасів, вивезених з України в РФ відповідно до тристоронньої угоди між Росією, США й Україною. Однак уже два роки за твели треба платити.

Про це в інтерв'ю «Дню» розповідає президент ВАТ «ТВЕЛ» (Росія) Віталій КОНОВАЛОВ :

— Віталію Федоровичу, які перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України?

— Після розпаду СРСР Україна стала володіти величезним, але недостатнім для того, щоб забезпечити власне виробництво електроенергії та ядерного палива, промисловим потенціалом. Однак в Україні немає альтернативи для енергетичного забезпечення власного виробництва, крім використання АЕС. Для теплових станцій потрібні вугілля, нафта, газ, які однак завозяться переважно з Росії.

— Чи існують сьогодні законодавчі акти, які регулюють відносини між Росією та Україною щодо забезпечення ядерним паливом українських АЕС?

— Були відповідні угоди між Росією та Україною, спочатку на міжвідомчому рівні, потім на міжурядовому. Однак сьогодні так і немає спеціальної окремої угоди щодо постачання ядерного палива в Україну, на якій і сьогодні наполягає Росія. Українська сторона не виявляє великої зацікавленості в підписанні такого документа, який би зняв багато проблем пов'язаних з співробітництвом між нашими країнами. Імовірно, Україна поки що або не готова до цивілізованої кооперації та співробітництва, або не в змозі платити гроші за постачання ядерного палива. Сьогодні склалася така ситуація, коли, з одного боку, не можна не платити, а з іншого, не всі платять рублем або доларом, а шукають еквівалент різних механізмів взаєморозрахунків, на жаль, у більшості — за бартером.

— Протягом двох останніх років Росія постачала Україні ядерне паливо. Як сьогодні здійснюються взаєморозрахунки?

— За 1998 рік, за заявкою України, на основі контракту Росія повинна була постачити палива на суму 250 млн. доларів. А відправили на суму трохи більше як 50 млн. доларів, тому що з боку України не було оплати.

— Оплата на основі бартеру або живих грошей?

— Останнім часом поліпшується ситуація з оплатами живими грошима, які становлять 35%, а інші 65% — товарами, тобто за бартером. Однак, постачання матеріально-технічної продукції практично не налагоджене. Оператори, призначені споживачами палива, не виконують своїх зобов'язань. Через це тепловиділяючі збірки з Росії не відвантажуються.

— Тобто відвантаження відбувається на основі передоплати?

— Попередня оплата становить близько 50%. Ми закупили дуже багато комплектуючого обладнання в Києва, але невиконання зобов'язань Україною призвело до того, що ВАТ «ТВЕЛ» ледь не стало банкрутом, на ньому повиснув борг перед виробниками ядерного палива.

— Україна спроможна виробляти сама ядерне паливо для своїх шести АЕС?

— Були спроби створити власне складальне виробництво. До Києва відразу надійшли пропозиції. Наприклад, зацікавилася американська компанія «Вестінгауз». Однак розв'язання таких проблем відразу ж набуває політичного відтінку, пов'язаного з можливим поглинанням України американськими технологіями з усіма наслідками, які з цього випливають. Американська компанія, ймовірно, може дати кредити. Однак проект був дуже дорогий, не було наукового супроводу.

— Російська сторона, очевидно, не хотіла б втратити споживача ядерного палива?

— Звичайно, і в таких випадках найважливіший аргумент — світові ціни.

— Росія постачала ядерне паливо Україні за іншими цінами?

— Різниця є й істотна. Ми постачаємо за цінами, про які спільно домовилися в процесі тендера. Ми знайшли варіант, який дозволяє не руйнувати багато що з того, що було за Союзу. Запропонували залучити Україну в виробництво зі створенням додаткових робочих місць. Адже вона має цирконієвий концентрат, який за допомогою необхідних технологій можна довести до потрібного рівня, щоб не тільки Україна могла ним користуватися, але й Росія, яка постачає ядерне паливо на 72 блоки в усьому світі. На жаль, Україна не скористалася цією частиною й не створила виробництва цирконію.

— А ви ставите жорсткі умови розрахунків?

— Так, 35% мають бути сплачені до того, коли піде паливо. За останній рік Україна вказала в контрактах замовлення на паливо на $200 млн. У першому півріччі Росія мала постачити паливо на $75 млн., а відправили всього на суму $15 млн. Тому що Україна заплатила тільки грошову складову (35%) на Рівненську АЕС: із 15 млн. — 5 млн., а 10 млн. запланованого товару (існують терміни та графік постачання) вона не виконує, й ні в червні, ні в липні ніякого товару в Росію не надходило. У серпні закінчився термін паспорта операції, і, якщо Україна не виконає домовленість, ми вимушені будемо заплатити штраф. Проблему бартерної частини в Україні не вирішено як слід. Багато операторів, людей, які втручаються в цю справу, практикується перехоплення, але це справа українська.

— Чи можуть на вас натиснути політики, чи ви спроможні втримувати позицію самостійно?

— Натиснути можна, є президент, прем'єр, але в таких речах має бути здоровий глузд. Вірменії треба віддати, Україні також, а мені що залишається робити зі своїми заводами?

— Ви, мабуть, пішли б на те, щоб український банк, наприклад «Промінвестбанк», мав відповідальність за взаєморозрахунки з вами?

— Ми вели переговори із «Промінвестбанком». Єдина умова — це гарантія повернення коштів за рахунок продажу електроенергії ліквідним підприємствам.