«Вовки»

Напади на бізнес стають все свавільнішими. Можливо, рейдерство знайшло для себе в України сприятливі умови, такий собі поживний бульйон, який сприяє розвитку цієї бацили? Експерти «Дня» відзначають, що наслідки рейдерського «руху» будуть негативними значною мірою для держави, а також і для суспільства, у якому тільки закон і право, а не аферисти різних мастей мають визначати правила гри.

Про це мусили замислитися співробітники АТЗТ «Київсоюзшляхпроект», які нещодавно відчули на собі кийки захопників, хоча мали б нормально працювати, адже проектують велику кількість важливих для держави об'єктів — мостів у Запоріжжі, Кременчуці, Києві, зокрема, Подільскій міст через річку Дніпро. Як зазначив на прес- конференції директор АТЗТ Віктор Черненко, на сьогодні обсяг проектних робіт інституту сягає ста мільйонів гривень, графік робіт дуже напружений. Та чи вдасться проектантам витримати високий темп в умовах рейдерських атак?

Близько шостої вечора 15 листопада до приміщення інституту увірвалися близько 30 чоловік у камуфляжі та масках, озброєнні кийками, пістолетами, балончиками з сльозогінним газом. Вони не висували жодних вимог, але методично зривали дверні замки, руйнували майно підприємства. З ними до приміщення увійшли колишні акціонери АТЗТ Ігор Тюленєв, Анатолій Македон та Євген Дідіченко, які й були, за словами Черненка організаторами цього штурму. Внаслідок їхніх дій постраждали шестеро співрбітників інституту і двоє робітників фірми, що орендувала приміщення на першому поверсі. Дії хлопців із кийками підтримувала судовий виконавець Святошинського району Дарина Бойко. Хоча їй, за законом, належало лише віддати керівництву підприємства на підпис рішення суду. «Обурює те, що рейдерство провокує влада. У нашому випадку цю роль довелося виконувати судовому виконавцю», — зазначає Черненко. Однак після того, як приїхала міліція, Бойко намагалася «відхреститися» від хлопців у масках. Мовляв, нічого не знає, нічого не бачила. Як зазначає Черненко, інститутові внаслідок атаки рейдерів завдано збитків на 60—70 тисяч гривень. Та найстрашніше, на думку директора, та атмосфера, яка нині панує серед працівників — напружена, гнітюча. Вона дуже заважає колективу. «Сьогодні ми працюємо наче в облозі, — поділився думками з журналістами відомий у Києві проектувальник, головний інженер проекту подільського мостового переходу Георгій Фукс. — Приміщення, в яких працюють люди, відгороджені решітками, як у тюрмі, бо немає впевненності, що на нас не нападуть вдруге».

Ця історія бере свій початок з 2000 року, коли були зроблені перші спроби «недружнього» поглинання АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» компанією «Столиця — цінні папери», яка почала скуповувати акції інституту з метою заволодіти його приміщенням — великим будинком в центрі міста. Щоб зберегти інститут, акціонери, за порадою юристів, створили ТОВ «Київсоюзшляхпроект» і ТОВ «Дормістпроект» й передали у їхній статутний фонд свої акції. Таким чином була заблокована спроба поглинання.

Зорієнтувавшись, «Столиця — цінні папери» припинила купувати акції, а ті, що вже мала, продала одному з акціонерів підприємства — ДП «Гріндель Україна». Завдяки цьому останнє стало власником солідного пакету і ввело своїх представників до правління й наглядової ради. У серпні 2004 року деякі акціонери звільнилися з підприємства, пояснивши це невдоволенням методами управління нової команди. У лютому цього року вони вирішили продати свої акції і водночас створили власне підприємство того ж профілю, що й АТЗТ «Київсоюзшляхпроект», намагаючись, за словами Черненка, відібрати в АТЗТ кілька привабливих проектів і подаючи судові позиви... Усе йшло до описаної вище прикрої історії із захопленням приміщення інституту, яке здійснювалося, начебто, на законних підставах. Насправді ж, як вважають юристи, йшлося про звичайнісіньку змову, спрямовану на те, щоб ввести суд в оману й таким чином змусити його ухвалити неправове рішення. І суд, говорячи молодіжним сленгом, «повівся». У судовому рішенні від 22 вересня, зокрема, вказувалося, що Дідіченко подав до суду позов стосовно того, що Македон і Лебедєва чинять перешкоди у виконанні його службових обов'язків голови правління АТЗТ «Київсоюзшляхпроект», посилаючись при цьому на протокол від 4 червня 2004 року, коли наглядова рада призначила його на цю посаду. І суд постановив допустити Дідіченка до виконання своїх обов'язків, оскільки Македон і Лебедєва визнали позовні вимоги. Крім того, суд наказав Дідіченку повернутися до своєї роботи, а службовим особам АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» та будь-яким іншим особам заборонив вчиняти дії, що перешкоджатимуть виконанню Дідіченком службових обов'язків тимчасово виконуючого обов'язки голови правління. План до геніальності простий. Адже протокол наглядової ради від 4 червня дійсно існує. Тоді вона справді обрала Дідіченка на посаду виконуючого обов'язки голови правління, порушивши при цьому статут АТЗТ. Але вже 25 жовтня того ж року, згідно із змінами до статуту товариства, ухваленими на загальних зборах акціонерів 27 липня, наглядова рада призначила головою правління Віктора Чергненка.

Читач вже, безумовно, здогадався, в чому полягав задум рейдерів. Дідіченко подає позив до суду на своїх колег по змові, які вже давно не працюють в інституті, але в суді виступають в ролі відповідачів, у той час як ніхто в «Київсоюзшляхпроекті» навіть і не чув про судовий розгляд. Звичайно, Македон і Лебедєва вправно зіграли свою роль, і суд ухвалює бажане рейдерам рішення. Після цього Дідіченко та його друзі терпляче вичікують поки закінчиться термін подання аппеляції і вирушають у рейдерський похід на здобуття керівного крісла.

При цьому вони, щоправда, допустилися однієї характерної помилки. Бо ж, маючи на руках судове рішення, не варто наймати ландскнехтів у масках і завдавати збитки підприємству, яке «очолюєш».

Інколи рейдерство у нас називають санітарією бізенсу, а рейдерів, відповідно, — санітарами. Це, мабуть, за аналогією з вовками. Та чи можна переносити закони дикої природи на цивілізоване (у це так хочеться вірити) суспільство, у якому всі ми прагнемо жити?