З ким Україна «лататиме» трубу?

У середині липня відбудеться так зване зварювання золотого стику газопроводу «Уренгой — Помари — Ужгород». Таким чином у Міністерстві енергетики і вугільної промисловості України готуються до старту реалізації першого етапу спільного з ЄС проекту з модернізації газотранспортної системи (ГТС). Запланована сума інвестицій — близько 300 мільйонів дол. Саме такі гроші виділили європейські фінансові організації (Європейська Комісія, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк і Світовий банк) після того, як 23 березня 2009 року підписали спільну із Кабінетом Міністрів України декларацію з модернізації української ГТС. Відповідно до останньої, ЄС зобов’язується сприяти модернізації української «труби», як одного з ключових маршрутів постачання Європи газом. У вищезгаданому документі також задекларовано збільшення пропускної здатності української ГТС в європейському напрямку на 60 мільярдів кубометрів — до 200 мільярдів кубометрів на рік. Таким чином у Єврокомісії сподіваються, що українська «труба» все ж таки залишиться основною для поставок російського газу до Європи.

СЦЕНАРІЙ «3 В 1» АКТУАЛЬНИЙ ДЛЯ ТРУБИ

Утім, як запевняють Київ та Брюссель, підвищити ефективність української «труби» без підтримки російського газового монополіста майже неможливо, а тому сподіваються на партнерство «Газпрому» у цій справі. Останній, кажуть в ЄС, і сам зацікавлений у справності української труби. Адже в «Газпромі» пообіцяли: незважаючи на будівництво нових газопроводів в обхід України, транзит палива через українську ГТС не скоротиться.

Російський монополіст усе ще не полишає надії «привласнити» трубу, об’єднавшись з українським «Нафтогазом», тож уже не раз вдавався до «цінового шантажу». Так, тиждень тому, коли в Москві з робочим візитом перебував міністр енергетики й вугільної промисловості України Юрій Бойко, на зустрічі з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером знову говорили про ціну на газ та долю української труби. І Міллер укотре заявив: питання про коригування ціни на газ для України може бути розглянуто лише при злитті «Газпрому» і НАКу.

Тим часом українська влада переконує: злиття «Газпрому» і «Нафтогазу» не допустить. Про це нещодавно на зустрічі із журналістами заявив Президент України Віктор Янукович. «Ми не плануємо злиття як такого «Газпрому» і «Нафтогазу України», — сказав він на брифінгу. — Такого об’єднання ніхто не планував і цього не буде — я переконаний». Але, додав Президент, українська влада зацікавлена у спільних проектах із російським монополістом. Першочерговими з яких, за словами глави держави, є модернізація української газотранспортної системи та розробка окремих родовищ нафти та природного газу на різних територіях, у тому числі й в Україні.

Та, як зауважив «Дню» директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, запропонований Президентом варіант спільних проектів НАКу із «Газпромом» — ніщо інше, як данина риторичній моді щодо партнерства і співробітництва. Експерт переконаний: позиції сторін ця заява аж ніяк не зблизить: російський монополіст продовжуватиме «гнути свою лінію». «Така співпраця завжди була сумнівною. Вона неодноразово декларувалась, але не знаходила свого практичного втілення. Оскільки підходи сторін кардинально протилежні», — каже Гончар. Експерт пояснює: такі спільні проекти для «Газпрому» не більше, як проміжні варіанти для отримання повного контролю над активами «Нафтогазу». А українська сторона розглядає цю співпрацю, як формат фіксації рівноправ’я сторін.

Утім, «сіль» у газовій риториці Президента, як підкреслив «Дню» Гончар, таки є. Ключовою, на думку експерта, є заява про те, що злиття «Газпрому» і «Нафтогазу» не буде, адже це, фактично вперше, Україна озвучила свою чітку позицію з цього питання.

П’ЯТЬ ПІГУЛОК ВІД ГАЗОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Тим часом експерти вже розробили для України п’ять «пігулок» від газової «залежності»: сісти на газову «дієту», перейти на альтернативні джерела палива, добудувати LNG-термінал, збільшити видобуток власного природного газу, і нарешті — почати видобуток сланцевого газу і вугільного метану. Усе це в комплексі, підрахували фахівці, дозволить Україні зекономити від 15 до 19 мільярдів кубометрів блакитного палива на рік. Що фактично дорівнює половині того, що держава закупляє. Адже за даними НАК «Нафтогаз України» у 2010 році Україна спожила 57,6 мільярда кубометрів природного газу. 36,5 — з яких були імпортовані.

Так, за словами голови Держагенства з питань інвестицій Владислава Каськіва, побудований на узбережжі Чорного моря термінал з прийому і регазифікації зрідженого природного газу (LNG) може прокачувати на першому етапі до 2 мільярдів кубометрів блакитного палива на рік. А вже до 2015 року його потужність зросте у 2,5 разу і становитиме 5 мільярдів кубометрів. Потенційно LNG-термінал, за підрахунками фахівців, може забезпечувати Україну природним газом в обсязі до 10 мільярдів кубометрів. А постачатимуть газ, як планує уряд, насамперед з Азейбарджану, хоча й не заперечують: варіантів постачальника є багато.

Розумне і ощадне використання блакитного палива додасть Україні ще 3—5 мільярдів зекономленого газу, кажуть експерти. А насправді потенціал для ощадності у нас дуже великий, підрахували аналітики Міжнародного фонду Блейзера. За їхніми оцінками споживання енергоресурсів на одиницю ВВП в Україні перевищує не лише аналогічний показник країн Євросоюзу, але і сусідів — держав-учасниць СНД. Отож модернізація ЖКГ, відповідно до розрахунків державної програми з енергоефективності на 2010 — 2015 роки, дасть можливість Україні скоротити споживання природного газу на 1,2 мільярда кубометрів. Іще 2,7 мільярда, за словами голови правління альянсу «Нова енергія України» Валерія Боровика, можна заощадити модернізуючи котельні, переобладнавши їх так, аби вони могли виробляти не лише тепло, але й електроенергію.

Що ж до потенціалу альтернативної енергетики, то тут, як кажуть у народі, «неоране поле». Сьогодні, за словами глави Національного агентства України з питань забезпечення ефективності використання енергетичних ресурсів Миколи Пашкевича, в енергобалансі України частка поновлюваних джерел енергії становить менше 1%. Та останні чотири роки цей показник практично не змінився на краще. Для порівняння, частка відновлюваних джерел енергії в загальному світовому споживанні становить 14%. Так, відповідно до даних Міжнародного енергетичного агентства, частка відновлюваної енергетики в енергобалансі Німеччини за 2008 рік становила 6,9%, Польщі — 6%, Чехії — 4,8%, Словаччини — 3,7%, Росії — 0,9%, Грузії — 12,6%, Білорусі — 5,5%. Варто нагадати, що однією з вимог, висунутих до країни при вступі до Європейського Союзу, є показник частки відновлюваних джерел енергії в національному енерговиробництві, який має бути не менш як 6%. А ставши 1 лютого 2011 року членом Європейського енергетичного співтовариства, Україна зобов’язана імплементувати ці документи в національне законодавство. Якщо так станеться, в Держенергоефективності підрахували: до 2015 року Україна зможе заощадити 5,9 мільрда кубометрів природного газу, споживаючи енергію вітру, сонця та біомаси.

Як з’ясувалося нещодавно, запаси сланцевого газу в Україні можуть досягати двох трильйонів кубометрів. Приблизно такі ж об’єми і вугільного метану. Щоправда, досі невідомо, що з цього можна підняти на поверхню. Та й собівартість сланцевого газу і вугільного метану вища, ніж природного. Проте динаміка зростання вартості імпортного блакитного палива для України за останні п’ять років переконує по-іншому подивитись на перспективу видобутку нетрадиційного газу. Тож справа, як то кажуть, зрушила з мертвою точки. Чимало світових нафтогазових гігантів, такі як Shell, Chevron, російсько-британська ТНК-ВР, уже задекларували свої наміри працювати в Україні над розробкою сланцевих родовищ та видобутком вугільного метану. Тож, за оцінками експерта з енергетики Богдана Соколовського, вже до 2015-го, за умови вкладення відповідних інвестицій та сприяння влади, в Україні може бути видобутий перший мільярд кубометрів нетрадиційного газу. А ще через два-три роки цей показник може зрости до 3—5 мільярдів кубометрів.

Та, власне, й традиційного блакитного палива в Україні немало. За оцінками компанії British Petroleum, його запаси на території нашої країни становлять 900 мільярдів кубометрів. Тоді як сьогодні Україна забезпечує свої потреби природним газом власного видобутку лише на третину, видобуваючи приблизно 20 мільярдів кубометрів на рік. Усе через те, що старі свердловини виснажені, а інвестиції в нові устаткування, розвідку та буріння не надходять. Щоправда, нещодавно надія з’явилась. Держкомпанія «Чорноморнафтогаз» оголосила про намір збільшити видобуток газу до 2015 року на 0,8 мільярда кубометрів у рік — до 1,8 мільярда кубометрів. Тоді як інша держкомпанія, «Укргазвидобування», вже найближчим часом може дати дозвіл на кооперацію з розробки нафтогазових родовищ у Чорноморському регіоні.

Звичайно, усі ці п’ять «пігулок» коштують недешево. На один лише LNG-термінал треба викласти 1,5 мільярда дол. Упровадження проектів альтернативної енергетики теж недешеве, лише на проекти щодо «Біомаси» доведеться знайти 8 мільярдів гривень (приблизно 1 мільярд дол. — Авт.). Утім, якщо підрахувати економію, яку матиме Україна за рахунок скорочення споживання імпортного природного газу, перспектива таких капіталовкладень стає цілком очевидна і зрозуміла.