Затримки з виходом блоків з ремонтів ще попереду

— Миколо Петровичу, на порозі зими ви отримали догану, вочевидь, саме за підготовку до неї. То який сьогодні стан в атомній енергетиці, яка забезпечує нині майже 45% від потреби України? Чи надходять від АЕС сигнали про енергетичну небезпеку для країни?

— Догану я покірно приймаю і дискутувати на цю тему не збираюся. Начальству, як мовиться, видніше. Що стосується готовності блоків, то тут питання вирішені. Уже сьогодні шість блоків мають паливо, проплачено ще одне паливне завантаження і два в стані проплати. Тобто можна вести мову про готовність дев'яти блоків. Два блоки за графіком ідуть у ремонт глибокої зими. До осінньо-зимового максимуму енергетичного навантаження основна частина блоків буде готова працювати. Конкретніше: 10 блоків будуть готові в жовтні.

— Останнім часом частина атомних блоків постійно перебуває в плановому ремонті. Кажуть, що теплоенергетикам довелося взяти на себе частину ваших завдань...

— Становище в тепловій енергетиці набагато гірше, ніж в атомній. Там і собівартість товарної електроенергії вища, і стан основних фондів, як мовиться, залишає бажати кращого. ТЕС були побудовані в основному в 50 — 60-ті роки. Фактично всі блоки вже відпрацювали свій ресурс і тепер працюють рівно стільки, скільки й ремонтуються, що відбивається на експлуатаційних витратах. Відповідно дефіцит грошових коштів не дає можливості розраховуватися за паливо, хоч воно переважно українське (вугілля, газ вітчизняного видобутку) і на сьогодні досить дешеве. Проте ситуація в цій галузі важка, запаси палива для роботи взимку не накопичені. Як на одну із причин цього традиційні енергетики, справді, посилаються на те, що атомні блоки все літо простояли, тоді як ТЕС були вимушені працювати «за того хлопця» і тому не накопичили запасів у першому півріччі, а тільки зменшили їх.

М'яко кажучи, це не відповідає дійсності. У першому півріччі атомна енергетика спрацювала краще, ніж минулого року. План щодо вироблення електроенергії виконано більше ніж на 100%. Так що я ніяк не можу прийняти на рахунок атомників ці докори. У третьому кварталі, тут можна погодитися, в нас будуть затримки з виходом блоків із ремонтів у зв'язку з пізнім постачанням ядерного палива. (Я думаю, ми ще поговоримо про причини цього). І я готовий прийняти критику.

— Коли можуть стати до ладу нові енергоблоки Рівненської та Хмельницької АЕС, якщо і далі споруджуватимуться без допомоги Заходу?

— Це реально протягом двох років. Тобто до 2002 року.

— А якщо допомога надійде?

— Значно раніше. До 2001 року.

— На якій стадії перебувають переговори про надання допомоги?

— Обговорюються та узгоджуються умови повернення кредиту. Це дуже болюче і складне питання. ЄБРР ставить нам дуже багато складних умов. Частину з них ми просто не в змозі виконати. Однак принципові рішення прийнято і переговори тривають. Проте процедура узгодження документа займе ще не менше ніж рік.

— Багато які проблеми енергетики, і зокрема ядерної, впираються в неплатежі споживачів за використану електроенергію. Чи не намагалися ви з'ясувати, куди пішли гроші споживачів, виплачені за електроенергію, вироблену із твелів, які постачила Росія на компенсаційній основі протягом 1995 — 1997 років?

— Можу сказати, що електроенергію, вироблену із твелів, які постачили на компенсаційній основі, споживачами не оплачено. На сьогоднішній день їхній борг становить 2,6 млрд. гривень — це набагато більше, ніж сума компенсаційного постачання. У ті роки оплата була вищою, ніж сьогодні, але все ж не перевищувала 40%.

— Чи має Україна борги за поставлене їй ядерне паливо 1998 року? — Такої заборгованості в нас практично немає. Суму в $500 тисяч для масштабів нашої компанії можна не враховувати. Що стосується скорочення масштабів закупівлі ядерного палива минулого року, то причиною цього був обвал на російському фінансовому ринку. З осені 1998 року до нинішнього квітня в нас ніякі договірні відносини не реалізовувалися. Не було курсу рубля, і ми просто не могли що- небудь купувати.

Постачання ядерного палива поновилося лише в травні. Тому було б неправильно нас у чомусь звинувачувати: ми відмовилися від російського постачання не від гарного життя, просто не було системи розрахунків.

— Чому нинішнього року атомне паливо купувалося та оплачувалося тільки для Рівненської АЕС?

— Не тільки. Ми проплатили грошову частину для одного блоку на Рівненській станції, для двох — на Запорізькій, частково — для одного блоку на Хмельницькій та одного на Південноукраїнській. Я вже казав, на сьогодні шість блоків забезпечено паливом.

— Що прив'язує Україну до Росії як до єдиного постачальника твелів? Чи є інші варіанти? Чи є можливість створити власний ядерний цикл?

— До Росії нас прикріпили три чинники. Перший — це традиційні зв'язки: конструкція реакторів, спроектованих під російське паливо (західне вимагає адаптації до наших умов, виконання певних процедур — сертифікація, верифікація, якими захiднi фiрми займаються вже декілька років і ніяк не можуть закінчити). Другий чинник — це вивіз у Росію відпрацьованого ядерного палива. Це дуже складний процес. І російська сторона, природно, приймає тільки відходи, що утворилися внаслідок переробки палива, яке постачила вона. І останній важливий чинник: російське паливо дешевше. Я полишаю збоку питання якості і багато що інше, але ми змушені брати те, що дешевше.

Що стосується перспектив власного циклу, то реальною є лише схема кооперації в цій справі. Сьогодні ми вже постачаємо Росії урановий і цирконієвий концентрати, можемо виготовляти трубки для твелів. Є також інші можливості для кооперації.

— Чи втручається в усі ці відносини політика?

— Безумовно. Часті зміни політичних напрямів і правового поля дуже впливають на стосунки атомників обох країн. Будь-яке загострення відразу ж відбивається на нашому комплексі.

— Що можна сказати про останні українсько-російські передзимові домовленості щодо постачання ядерного палива?

— Господарські договори на постачання палива на 1999 рік були укладені ще в березні — квітні. Тих умов і українська, і російська сторони дотримуються. Принципових розходжень в оцінці їх виконання або якогось антагонізму в сторін немає. Щоправда, нам докоряють у затримках оплати товарної частини розрахунків. Претензії обгрунтовані, але ми вже розв'язали всі ці проблеми. Відвантаження йде. Проте його не було із жовтня минулого року. За час перерви істотно змінилося законодавство в обох країнах. І схему постачання налагодити було непросто. Протягом цього місяця ми вийдемо на необхідний режим.

— До останнього часу НАЕК «Енергоатом» був практично монополістом на нерегульованому ринку продажу електроенергії. Тепер на ньому дозволили працювати ще чотирьом енергогенеруючим компаніям. Які це може мати наслідки? Як зміниться ціна електроенергії на цьому ринку?

— Ми не були монополістами, хоч, дійсно, мали значний обсяг продажу. А чому нас випустили на цей ринок? Та тому, що треба забезпечувати купівлю ядерного палива: $300 млн. на рік. Де взяти гроші, якщо весь збір грошових коштів на оптовому енергоринку дорівнює зазначеній вище сумі? Якщо все віддати нам, то не залишиться ні на зарплату, ні на вугілля, ні на газ... Тому ми продаємо на нерегульованому ринку дешевшу енергію. Проте і на цьому ринку протягом останніх семи років ніхто, крім нас, грошей не збирав.

— А ви кажете — не монополісти... То що буде з нерегульованим ринком, коли на нього вийдуть іще чотири компанії? Пропонування збільшиться і ціна впаде? — Усе питання в тому, з якою ціною вийдуть на цей ринок нові продавці. Вони, звичайно, зможуть оголосити ціни, близькі до наших, і по-доброму це б могла бути просто нормальна конкуренція. Проте в цих генеруючих компаніях є декілька серйозних проблем, що викликає в мене сумнів у їхній спроможності конкурувати з нами на рівних. Їм доведеться настільки знизити ціну, що вони будуть працювати з негативною рентабельністю. Адже собівартість електроенергії в них вища, ніж у нас ціна для продажу. Щоб конкурувати, їм треба приблизно в два рази знизити витрати на паливо: нафтопродукти, газ, вугілля (паливна складова в їхній ціні — 80%).

Відверто кажучи, я не бачу для них такої можливості. Хіба що на короткий період знизять ціну, щоб зробити демпінг і потіснити «Енергоатом». Однак скільки вони протримаються? Однак, природно, в мене проблеми виникнуть, але вони не будуть нерозв'язними.

— Неприємне запитання. Як відомо, НАЕК «Енергоатом» експлуатує атомні електростанції без відповідного дозволу адміністрації ядерного регулювання. Вашого попередника за це дуже критикували. Як вирішується ця проблема?

— Ліцензії в нас немає не тому, що НАЕК на відміну від станцій не може її одержати. У станції такі тимчасові дозволи були і є. А політика регулюючого органу полягає в тому, що ліцензія в інтересах ядерної безпеки має бути видана без будь-яких відступів і послаблень. Заздалегідь ми, як відносно нова організація, маємо привести в порядок свою структуру, свої документи, свою кваліфікацію до належного рівня. Я не розумію, чому запитання неприємне. Ми нічого не порушуємо, все в нас узгоджено з регулюючим органом. До речі, адміністрація ядерного регулювання передбачає видачу нам ліцензії лише після того, як буде ухвалено закон про дозвільну діяльність, котрий перебуває на розгляді у Верховній Раді.

— Як ви оцінюєте рівень ядерної безпеки на українських АЕС?

— Як задовільний.

— Це вище, ніж було 1986 року чи приблизно на тому ж рівні?

— Приблизно на тому ж. Нині, з одного боку, йде процес старіння обладнання (наймолодша АЕС уже десять років відпрацювала). А паралельно йде заміна обладнання, реконструкція і модернізація. Грошей, звичайно, не вистачає, однак на безпеці ніхто не економить. Що стосується Чорнобиля, то там, як ви знаєте, на діючих блоках проведено значний обсяг робіт для модернізації. А інші станції за своїми показниками — на порядок вище. Щоб кардинально підвищити рівень безпеки, треба вкладати дуже великі кошти. А в нас їх вистачає тільки на те, щоб підтримувати заданий проектом рівень. Якщо скласти світовий рейтинг безпеки, то наші реактори виявляться десь у його середині. Ми виходимо з балансу ризику і вигоди. Хто ж іде на витрати, якщо вигоди від них перевищують можливі втрати від ризику?