Михайло Брайчевський — першопроходець духу
3 грудня виповниться 40 днів від дня смерті видатного українського вченого — історика та археолога, доктора історичних наук, професора Михайла Юліановича Брайчевського. Один із провідних фахівців в галузі історії та археології, він опублікував з цієї тематики понад 500 наукових праць. Значна частина доробку вченого залишилася у рукописах; видавництво імені О.Теліги планує видати 10-томне зібрання творів М.Ю.Брайчевського.
У 1948 р. М. Ю. Брайчевський закінчив Київський університет. В Інституті археології почав працювати з 1946 р., ще навчаючись в університеті. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Римська монета на території України». Досліджував пам’ятки різних епох від античності до пізнього середньовіччя, був активним учасником польових археологічних досліджень, очолював ряд експедицій. З 1960 р. М. Ю. Брайчевський працював в Інституті історії АН України, написавши там важливі фундаментальні дослідження; він був одним із ініціаторів створення у 1966 р. Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Грунтовна праця вченого «Приєднання чи возз’єднання?», в якій показано тенденційність радянської концепції, що заперечувала самостійність історичного розвитку українського народу, стала приводом для репресій — автора 1968 р. звільнили з роботи. Ця праця була опублікована за кордоном і лише в 1999 році нарешті перевидана на батьківщині вченого стараннями видавництва Національного університету «Києво-Могилянська академія»; на жаль, незначним накладом.
У 1970 р. М. Ю.Брайчевський був зарахований до складу Київської археологічної експедиції Інституту археології АН України, а в 1972 р. знову звільнений з роботи і лише наприкінці 1978 р. йому вдалось поновитися на роботі. У 1989 р. вже за часів «перебудови» вчений захистив докторську дисертацію на тему «Східні слов’яни 1 тис. н.е.» А ще він був талановитим поетом, прозаїком, художником. Наукові інтереси вченого сягали найдавніших часів зародження та становлення східного слов’янства, Київської Русі-України та козацьких часів, а результати польових досліджень лягли в основу його теоретичних студій. Кожна з надрукованих праць ставала помітною віхою в історичній науці, а окремі з них, без перебільшення — класичними. Найважливіші з них такі: «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов’янської державності» (1964), «Походження Русі» (1968), «Утвердження християнства на Русі» (1988), «Конспект історії України» (1998), «Походження слов’янської писемності» (1998)...
За видатні досягнення в розвитку української історичної науки М. Ю. Брайчевський був удостоєний міжнародної премії фундації Антоновичів (США), премії Національної Академії наук України ім. М. С. Грушевського та звання «Заслужений діяч науки і техніки України», обраний професором Києво-Могилянської академії, дійсним членом Вільної української академії (США), дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка (Львів), членом Українського історичного товариства (США)...
Надзвичайна працьовитість та талант дозволили М.Ю.Брайчевському посісти одне з провідних місць серед вітчизняних істориків. Його роботи сьогодні широко відомі не лише в Україні, а й у всьому світі.
