«Акваріум БГ 65». ...«И отзвуки музыки хлынули в ничто»

Так легендарний пітерський рок-гурт вирішив відзначити 65-річчя свого незмінного керівника Бориса Гребенщикова.

«На концерті «Дверей Трави» побачимо оновлений склад і програму, що складається з легендарних і нових пісень», — розповіла промоутер Катерина СУДОРГІНА.

Щось пам’ятається, таке вже було... 8 грудня 2018 р. у столичному клубі Stereo Plaza вже влаштовувався концерт «Акваріум, БГ 65» з нагоди ювілею.

Ну то й що? Гарного для гарної людини має бути багато. А БГ гарний, авжеж, гарний. Тому як у кожного: Еллі, Страшили, Залізного Дроворуба і навіть Тотошки — Він свій...

Із чого все почалося? 27 листопада 1953 р. у Ленінграді народився Борис Гребенщиков.

У 1970-х р. БГ, як вже третє покоління називає улюбленого музиканта, він заснував групу «Акваріум».

Ось що Борис Гребенщиков розповідає про переродження старої пісні «Стукатися у Двері Трави» (1978), яка 2017 р. з’явилася в іншому аранжуванні:

— Ця пісня для мене визначальна, тому що це перша з моїх пісень, яка мені по-справжньому сподобалася — вона була якоюсь не «самодіяльною», а «справжньою». А писав я її, перебуваючи в дивному світі: я сидів щоранку на лісовій галявині в Мюллюпельто (Myllypelto -«Млинове поле»; станція Приозерського напряму Жовтневої залізниці у Приозерському районі Ленінградської обл. — А.Р.), читав «Сильмарілліон» Толкіна, який щойно вийшов друком (збірка міфів і легенд англійського письменника Дж.Р. Р. Толкіна, видана посмертно його сином Крістофером. — А.Р.), і все, що я бачив довкола, належало одночасно двом світам, тому, що карельські ліси були прямим продовженням лісів Белеріанда. І раптом з’явилася пісня «Стукатися у Двері Трави», яка була зовсім не про те.

1986 р. пісня «Стукатися у двері трави» увійшла до альбому «Десять стріл», а потім зеленіла на збірках «Акваріум 25. Історія», «20 найкращих пісень» і «Найкращі пісні» (3 CD). Немає чого дивуватися, у БГ багато пісень двічі-, тричі-, чотири рази народжених. Ця — не виняток.

— Я видел, как реки идут на юг, / І кока боги глядят на восток. / Я видел в небе стальные ветра, / Я зарыл свои стрелы в песок. / И я был бы рад остаться здесь, / Но твои, как всегда, правы; / Так не плачь обо мне, когда я уйду / Стучаться в двери травы.

20 жовтня 2017-го з’явився черговий доказ музичної реінкарнації, коли «Акваріум» випустив міні-альбом «Двері Трави». Записувалася програма навесні і влітку 2017 р. у петербурзькій «Студії 602» і паризькій Les StudiosSaintGermain. До нового «Акваріуму» міжнародного розливу, окрім БГ, увійшли: гітарист Олексій Зубарев, басистий Олександр Тітов, скрипаль Андрій Суротдінов, перкусіоніст Гліб Гребенщиков (син), барабанщик Лаєм Бредлі, флейтист Браян Фіннеган, а також запрошені й іноземні музиканти.

До міні-альбому «Двері Трави» увійшли лише три старі пісні в новому музичному вигляді: «Двері Трави», «Не Гай Часу» (1987) і «Для Тих, Хто Закоханий».

— Що дивно, досі пісню «Двері Трави» жодного разу не було записано так, як задумувалося. «Не Гай Часу» ми грали наприкінці 1980-х, потім її було надовго забуто, і знову вона відродилася упродовж останніх кількох років. А написано її було в сонячній Махачкалі, як і мають писатися пісні регі — розслабленого літного полудня, у святковому похміллі, просто так — від нічим не затьмареного задоволення жити і складати докупи слова і звуки так, як ще ніхто ніколи цього не робив.

Одне слово, музичний чарівник-ювіляр приїде і все докладно розповість:

— І тоді Айнурам Ілуватар сказав:

— Я бажаю, аби з цієї теми, що я задав вам, ви всі разом створили Велику Музику. І, оскільки я запалив вас від Незгасного Полум’я, ви явите тепер сили свої у розвитку цієї теми — кожен, як думає і бажає. А я сидітиму і слухатиму, і радітиму, що через вас велика краса увійде в пісню.

І тоді голоси Айнурів, подібні до арф і лютень, скрипок і труб, віол і органів, і незліченних співаючих хорів, почали перетворювати тему Ілуватара на велику музику; і звук мелодій, що нескінченно чергуються і сплетені у гармонії, виходив за грань чутттєвого, здіймався увись і падав у глибини — і чертоги Ілуватара наповнилися і переповнилися, і музика, і відгомони музики хлинули у Ніщо, і воно вже не було Нічим. Ніколи не створювали Айнури музики, подібної до цієї, хоча й кажуть, що більшу музику буде створено перед Ілуватаром хорами Айнурів і Дітей Ілуватара після кінця Днів.

Майже ніколи Борис Гребенщиков не дотримується анонсованого плей-листка, а здебільшого орієнтується на свій настрій:

— Пісні, які співаються самі, потрібно співати. А пісні, які не співаються самі, співати в жодному разі не можна, і з програми їх вилучають...