«Борітеся – поборете…»

Це вже тринадцята фотовиставка з його Шевченкіани і тридцять четверта персональна виставка автора. Виставка відкривається у Львівському палаці мистецтв о 15:00 2 березня.

… «Свою Україну любіть», «Тарасовими шляхами», «Шевченківськими місцями Білорусі», «Тарас Шевченко на Львівщині (пам’ятники)», «Натхненні Кобзарем»,«Ну, що б, здавалося, слова…», «Любітеся, брати мої! Україну любіте!»«Господь любить свої люди. Любить, не оставить!» - ось неповний перелік попередніх шевченківських фотовиставок автора. У цьогорічній назві домінує слово «Борітеся!». Це й не дивно: Україна бореться, Україна стікає кров’ю, і Тарас Шевченко у формі сучасного воїна ЗСУ – на передньому краї цієї боротьби. І ця частина Марухнякової Шевченкіани – про Тараса Шевченка-воїна, про той період його життя, коли він був змушений за наказом нашого одвічного ворога, тоді - російського царату - відбувати десять років солдатської муштри в Оренбурзькій фортеці і в далекому Казахстані – із забороною писати і малювати. На виставці відображено це через призму світлин, які розповідають про експедицію львівських художників Шевченківськими місцями, цього разу – до Казахстану. 

Ця експедиція відбувалася ще двадцять років тому, навесні 2003 року. І як спогад про неї – світлини, де учасники - львівські художники - роблять зарисовки у Мангишлацькому саду, відвідують землянку у колишньому Форту Олександрійському (нині це – Форт Шевченко), де Тарас працював під час заслання, відвідують також музей Шевченка у цьому ж казахському місті і зустрічаються з його директором та співробітниками, гостюють у казахській юрті… Біля цих світлин так і виринає образ Шевченка - солдата.

Окремий блок світлин на цій фотовиставці – пам’ятники Тарасові Шевченку у різних куточках нашої країни і поза її межами. Над цією темою фотохудожник Йосип Марухняк працює упродовж всього творчого життя, і цього разу представив на огляд нові світлини пам’ятників. Вони різні, з різних українських сіл, міст і містечок, але усі – цікаві, високохудожні. Оглядаючи цю частину фотовиставки, чомусь найбільше хочеться зупинитись біля світлини відомого пам’ятника Кобзареві у Харкові. Сама світлина дуже тривожна: темна хмара за спиною Шевченка нагадує про жорстоку реальність - про ворога, який за кілька десятків кілометрів від Харкова, який щоденно забирає життя українців.

Ще одна тема, яка проходить червоною ниткою крізь усю творчу Шевченкіану Йосипа Марухняка – вшанування пам’яті Великого Кобзаря. Скрізь, де тільки буває автор: у Львівському Палаці мистецтв, у кімнаті-музеї Тараса Шевченка у Львові, у Каневі, де відзначають 80-річчя з дня відкриття музею і пам’ятника Тарасові Шевченку та 30-річчя надання канівському музеєві статусу національного. Всюди присутній його невтомний об’єктив.

Цьогорічна фотовиставка, як і попередні, також є досить інформативною, бо світлини дають змогу відкрити щось нове для пересічного глядача: наприклад, колекцію Кобзарів, яку зібрав львівський науковець, професор, нині, на жаль, уже покійний, Богдан Якимович, чи письменника і публіциста, академіка, біографа Тараса Шевченка Віктора Жадька.

Глибокі роздуми викликають дві світлини, поставлені поруч: погруддя Тараса Шевченка, прострелене під час Другої світової війни фашистами, і пам’ятник Кобзареві у Бородянці, прострелений рашистами у наші дні. А назагал світлини Йосипа Марухняка випромінюють багато тепла: «І буде син, і буде мати»; діти читають Кобзаря; поет, лауреат Шевченківської премії Ігор Калинець усміхається біля давнього символу України – червоної калини…

Погруддя Тараса Шевченка, прострілене під час Другої світової війни (зберігається у Каневі) і прострілений пам’ятник Кобзареві у сучасній Бородянці.

Образ Шевченка-борця в сучасних соціальних мережах.

Пам'ятник Тарасові Шевченку у селі Любинці Стрийського району на Львівщині.

Львівський науковець, професор Богдан Якимович зі своєю колекцією Кобзарів (зібрав понад триста видань Кобзаря).

Поет, громадський діяч, лауреат Шевченківської премії Ігор Калинець біля криниці в музеї-садибі родини Антоничів у Бортятині на Львівщині.

Учасники експедиції Шевченківськими місцями у Казахстані, Форт Шевченка: Д. Парута, І. Гавришкевич , Є. Манишин, І. Ліховий, О. Крохмалюк, Р. Наконечний. Квітень 2003.

Землянка Тараса Шевченка, в якій він працював під час заслання. Казахстан, Форт-Олександрівський (нині місто Форт-Шевченко).

Форт-Шевченко: львівська делегація біля пам’ятника Кобзареві разом з директором музею Амалбеком

Куточок музею Тараса Шевченка у місті Форт-Шевченко в Казахстані.

Львівські художники Євген Манишин і Дмитро Парута на етюдах в місті Архангельськ, де у свій час зупинявся Тарас Шевченко.