Браво, віртуози!

Позавчора у Національній філармонії виступали школярі, а зал був переповнений слухачами різного віку. Навіть 4-річні малюки-меломани, затамувавши подих, ловили кожну ноту, а дорослі не жаліючи долонь аплодували юним музикантам. Концерт «Школа імені Лисенка запрошує» був присвячений творчості легендарного угорського композитора, піаніста-віртуоза, блискучого диригента і педагога Ференца Ліста (1811—1886 рр.). Маестро був яскравим представником музичного романтизму, засновником угорської композиторської школи. У далекому 1847 р. Ліст виступив у Києві. Музикознавець Олена Зінкевич підняла архіви і знайшла унікальні документи — свідчення тріумфу піаніста. «Концерти Ліста в Україні були сприйняті як явище екстраординарне. Доказом — не лише епітети і порівняння, які щедро роздаються «європейській знаменитості» рецензентами («Наполеон піаністів», «падишах клавіш»), але й небувала активність преси і спогади очевидців. «Я був уражений незвичайним механізмом гри Ліста. Сила, звучність, виразність робили фортепіано під його руками абсолютно іншим інструментом», — писав перший голова Київського відділення РМТ Селецький...

У 1847 р. 36-річний піаніст-віртуоз вже був суперзіркою, Європа обожнювала його. Газета «Киевские губернские ведомости» захоплено писала: «У Києві Ліст. Одного цього слова вже достатньо, аби вся наша публіка зашуміла, заговорила і кинулася до цього дива, невідомо як занесеного у наше місто. Ліст — це перше слово, яким кожен зустрічає свого знайомого. Перший київський концерт маестро відбувся на Подолі в Контрактовому домі. Слухачі зайняли не лише всі місця для сидіння, але навіть балкони і проходи. Слухаючи привабливу гру, публіка шаленіла. Захоплені студенти носили віртуоза на руках разом із кріслом, у якому він сидів. У результаті Лісту довелося дати у Києві у шість разів більше концертів, ніж передбачалося контрактом!». І ще один факт, біографи Ференца Ліста стверджують, що Кароліні Сайн-Вігенштайн (дівоче прізвище — Івановська, по матері вона з роду Потоцьких) належить головна роль у його рішенні припинити безкінечні гастролі і серйозно зайнятися створенням музики. Як композитор він відбувся саме завдяки своїй українській коханій. Кароліна стала його співавтором й у книзі про Шопена, і коли її запитали, що саме в цьому фоліанті належить Лісту, а що їй, вона відповіла: «Якщо дві людини настільки зв’язані, що складають єдине ціле, то неможливо визначити, що зробив один і що було зроблено іншим».

Виконувати твори Ліста під силу музикантам, які віртуозно володіють інструментом. Це довели юні піаністи, лауреати національних і міжнародних конкурсів — учасники концерту в Національній філармонії. Вечір відкрила наймолодша піаністка Аліса Заїка — учениця четвертого класу КССМШ, підопічна Ірини Баринової. Дівчинка упевнено виконала «Це — він» (Шуман-Ліст) і «Гулянку» (Шопен-Ліст). Немов ангели з піднебесся спустилися — так божественно прозвучав у супроводі органа O filii et filie з ораторії Christus (з культової музики Ліста на релігійну тематику) спів вокального ансамблю дівчат під керівництвом Ірини Тихонової. Прекрасно виступили: Ілля Фіалко і Анна Пашковська (5 клас), Микола Пушкарьов (8 клас), Вероніка Гварамадзе (9 клас), Олександра Народицька (10 клас) тощо. Овації викликала гра Анастасії Козлової і Дмитра Біляка (11 клас). Проте, коли у кінці вечора вийшли музиканти Симфонічного оркестру Школи ім. Лисенка (диригент — Сергій Солонько), а за рояль сів Роман Лопатинський (випускник КССМШ, а нині першокурсник НМАУ, клас Сергія Рябова ) і зазвучав Перший концерт Ф. Ліста для фортепіано з оркестром, здалося, що в піднебессі запалала нова зірка, напевно, так феєрично на початку 1920-х виступав молодий Володимир Горовіц, який, тільки-но закінчивши Київську консерваторію, невдовзі став найвидатнішим піаністом минулого сторіччя. А можливо, дух самого Ференца Ліста, що творив дива, лише торкаючись клавішів рояля, зійшов цього вечора на сцену філармонії, допомагаючи юним віртуозам. А інтернаціональним містком стало виконання Лопатинським на біс фортепіанного етюду «Мазепа» (цей твір композитор написав у Парижі 1847 р., присвятивши Віктору Гюго, а за п’ять років у новій редакції «Мазепа» увійшов до знаменитої збірки «Етюди вищої виконавської майстерності». Програмність етюду підкреслювалася завершальною фразою вірша Гюго, розміщеною під останнім тактом: «...Він мчить, він летить, він падає, // І підіймається царем!». — Т.П.)

Цей вечір відбувся завдяки сприянню Фонду Влади Прокаєвої «Обдаровані діти — майбутнє України» (в рамках циклу «Вечори виконавської майстерності»). До речі, Влада за першою освітою — музикант (з відзнакою закінчила Київське музичне училище ім. Глієра по класу фортепіано і Одеську консерваторію), а за другою — дипломат (закінчила Дипакадемію при МЗС України). Вона багато сил віддає добродійності як меценат, опікає юні таланти, виплачуючи стипендію талановитим дітям із малозабезпечених сімей, фінансово допомагає КССМШ (одна з останніх її акцій — вручення сертифіката, що дозволив придбати литаври для оркестру). Вечір пройшов також за підтримки Посольства Угорської Республіки в Україні (у фойє філармонії була презентована виставка про життя і творчість видатного маестро).

Міхаль БАЄР, Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні:

— Блискучий концерт! Мені дуже сподобалося. Діти дивовижно виконували складні твори Ліста. Можна лише порадіти, що в Україні зростає багато молодих талантів. Діти грали з ентузіазмом. Помітно, що вони багато репетирували і незабаром виростуть як молоді артисти. Публіка тепло приймала всіх виступаючих, і можна привітати дітей і їхніх педагогів із прекрасним концертом. Ліст — один із композиторів, чиї твори можуть виконувати музиканти, які прекрасно володіють інструментом, тому особливо вразило, як класно грають школярі, як вони відчувають музику нашого класика. Мені як батьку двох дітей важко виділити когось із музикантів. Всі піаністи дуже старалися. Звичайно, не можна порівнювати учнів 4—5-класів і 11-класників, а також студента-першокурсника НМАУ. Ми не знаємо, ким стануть молоді учасники цього вечора, можливо, це майбутні фортепіанні зірки. Їм ще потрібно багато чого навчитися, доки вони перетворяться на зрілих професіоналів світової сцени. Але у цих дітей є талант, прекрасні педагоги, а значить — є ѓрунт, аби вирости у прекрасних музикантів.

Цього року, до ювілею Ференца Ліста, Посольство Угорщини провело низку заходів, присвячених 200-річчю великого композитора, піаніста, диригента і педагога. Остання наша акція відбулася 22 жовтня (у день народження маестро) у Києві. Стало вже традицією угорської громади, коли громадяни України й Угорщини 22 жовтня збираються на Подолі. Цього року ми провели невелику урочисту частину, поклали квіти біля меморіальної дошки, яка сповіщає про перший виступ Ліста 1847 р., і в Контрактовому домі прозвучала музика композитора, зокрема його знаменита Друга «Угорська рапсодія», прем’єра якої відбулася у Києві й саме у цих історичних стінах.

В Угорщині Ліст — кумир! Щороку, у вересні, одна із субот присвячується угорській пісні. Цього року у всіх містах і концертних залах виконувалися твори Ліста. Культурні акції Року Ліста проходять у різних країнах, і нам приємно, як широко відзначається ювілей нашого класика. А 22 грудня у Національній філармонії ми хочемо провести вечір, де обов’язково теж прозвучать твори Ференца Ліста. Ми 3 грудня відзначатимемо 20-річчя встановлення дипломатичних відносин і відкриття Угорського посольства у Києві (воно стало першим посольством іноземної держави в Україні після отримання незалежності). Ця дата скромніша, ніж 200-річчя Ліста, проте дуже важлива. Ми запросили до Києва Струнний квартет ім. Бартока, який вважається одним із кращих у світі. Упевнений, що концерт оцінять київські меломани.

Валентин ШЕРСТЮК, професор, директор Київської середньої спеціальної музичної школи-інтернату ім. Лисенка:

— Сьогодні у нашій школі навчається 440 осіб. Навчання ведеться за різними відділами (скрипка, фортепіано, струнні, духові й ударні інструменти, диригентсько-хоровий, камерна музика, теорія музики). Всі діти талановиті, багато хто вже не лише брав участь у престижних конкурсах, але й здобув почесні премії. Але це діти, і до них потрібно знайти свій «ключик», виховувати і привчати до праці. Я понад 20 років працюю у Школі ім. Лисенка і помітив, що талановита дитина усюди встигає, і це при тому, що щодня діти грають по 5—6 годин! Кияни живуть удома, а іногородні (120 осіб) — в інтернаті. У нас створені хороші умови: два триповерхові корпуси, 80 класів, 30 приміщень для індивідуальних занять, спортзал, а також інтернат — чотириповерховий корпус площею 2,5 тис. кв.м.

До концерту діти ретельно готувалися разом із педагогами, відбирали твори, репетирували, а потім ми провели прослуховування і відібрали ті твори, які включили у програму. Завершував вечір наш випускник, нині студент першого курсу НМАУ Роман Лопатинський (він — лауреат національних і міжнародних конкурсів). Раджу меломанам запам’ятати його ім’я.

Наталія ТОЛПІГО, професор, педагог КССМШ:

— На цьому вечорі виступили двоє моїх учнів: Микола Пушкарьов (8 клас) та Саша Народицька (10 клас). Вони беруть участь і перемагають у національних і міжнародних конкурсах. Багато грають на різних майданчиках: Великому залі НМАУ, Шоколадному будиночку, галереї «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» тощо. Своє майбутнє мріють пов’язати з музикою і наполегливо йдуть до поставленої мети. Їх можна назвати піаністами, що вже відбулися, попри юний вік, зі своїм пізнаванним виконавським почерком. У Колі на першому місці музика, а на другому — футбол, він пристрасний уболівальник, любить багато читати... Кожен музикант формується завдяки своїм вчителям, але при цьому залишається самим собою. Наші учні не клони і не копії знаменитих музикантів, а нова творча індивідуальність. Наша школа дає музикантам хорошу базу. Хтось стане концертуючим піаністом, але це одиниці, а хтось виступатиме в ансамблі або оркестрі, стане концертмейстером, викладачем або музикознавцем. Важливо, що певну планку професіоналізму і високої культури наші учні тримають...

Леся ОЛІЙНИК, музикознавець:

— Коли виступають діти — це завжди викликає позитивні емоції, але цього вечора, наприкінці концерту я забула, що на сцені не професіонали, а піаністи-школярі. Я слухала музику і була приголомшена майстерністю юних віртуозів. Які у нас талановиті діти! Як добре їх вчать педагоги. Школа ім. Лисенка сильна традиціями, які сьогодні розвиваються і продовжуються. Символічно, що юні представники київської фортепіанної школи високо тримають планку, підняту ще 1847 року Лістом, який уперше тріумфально виступив у Києві (тоді ще й філармонії не було). До речі, всесвітньо відома «Угорська рапсодія» №2 написана Ф. Лістом у Чорному Острові Хмельницької області. І, напевно, правильно, що на біс Роман Лопатинський виконав фортепіанний етюд Ліста «Мазепа», продемонструвавши вищий рівень виконавської майстерності, і це стало фінальною крапкою концерту київських віртуозів, як остання квітка у лавровий вінок від української музичної школи на честь легендарного генія — Ференца Ліста. Сьогодні ми почули яскравих представників київської фортепіанної школи ХХІ століття.