Чиновники до високого глухі

У Києві завершився форум музики молодих. Концерти фестивалю пройшли з аншлагами, підтвердивши спостереження відомого композитора Левка Колодуба: «Молодіжна культура — це не завжди те, про що в нас звикли говорити й писати. Так, наприклад, вживаючи словосполучення «молодіжна музика», зазвичай припускають, що це — попса, забуваючи про те, що далеко не вся молодь бездуховна».

До оргкомітету форуму надіслали свої партитури більш як двісті зарубіжних композиторів. А для виконання було відібрано лише двадцять творів. Така сувора селекція зумовлена передусім конкуренцією з боку талановитих українських творців. Наприклад, на першому ж концерті форуму опус шотландця Стефана Девісмуна «It was spring» справив на публіку набагато менше враження, ніж виконані того ж вечора твори вітчизняних авторів.

А втім, музика космополітична, мабуть, як жоден інший вид мистецтва. І фестиваль засвідчив, що пошуки нових музичних інтонацій, зокрема, комбінуючи звучання електронних і «класичних» інструментів, і наші, і зарубіжні композитори ведуть в одному напрямку.

Не боячись «зістарити» фестиваль, його організатори сміливо включили до програми твори авторів найрізноманітнішого віку, в тому числі таких іменитих як Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Галина Уствольська, Леонід Грабовський (Україна), Яніс Ксенакіс (Франція), Джордж Крам (США). Молоді музиканти продемонстрували загострено-сучасне розуміння цієї, вже по суті класичної, музики. Піаністи — Євген Громов, Сергій Лунгу, київський струнний ансамбль «ARCHI» та особливо львівський ансамбль сучасної музики «Cluster», завдяки якому Київ уперше почув шедевр Л. Грабовского «Інтродукція і дев’ять мініатюр на слова В. Хлєбникова», вразили дивовижною виконавською розкутістю, якої, що  парадоксально, можна досягнути за рахунок граничної внутрішньої зібраності. Це відчуття зосередженої медитації, до якої, на думку багатьох, і наближається сучасне мистецтво, було притаманне творам Людмили Юриної та Сергія Зажитька, композиторів, які не бояться експериментувати в епоху, про яку прийнято писати як про «кінець мистецтва». Винаходячи нові інтонації та мотиви, вони немов зчищають із нашого світу коросту штампів і вульгарності. На жаль, можновладці, на відміну від молодих музикантів, очевидно, не хочуть, аби світ оновлювався. Міністерство культури та мистецтв України досі не підписало наказ про фінансування форуму, в афіші якого його зазначено одним із засновників. Музиканти, вже вкотре, грали на ентузіазмі, безплатно. Та чи ж нам, слухачам, байдуже, що їх знову ошукали?