Чиновники до високого глухі

У Києві завершився форум музики молодих. Концерти фестивалю пройшли з аншлагами, підтвердивши спостереження відомого композитора Левка Колодуба: «Молодіжна культура — це не завжди те, про що в нас звикли говорити й писати. Так, наприклад, вживаючи словосполучення «молодіжна музика», зазвичай припускають, що це — попса, забуваючи про те, що далеко не вся молодь бездуховна».
До оргкомітету форуму надіслали свої партитури більш як двісті зарубіжних композиторів. А для виконання було відібрано лише двадцять творів. Така сувора селекція зумовлена передусім конкуренцією з боку талановитих українських творців. Наприклад, на першому ж концерті форуму опус шотландця Стефана Девісмуна «It was spring» справив на публіку набагато менше враження, ніж виконані того ж вечора твори вітчизняних авторів.
А втім, музика космополітична, мабуть, як жоден інший вид мистецтва. І фестиваль засвідчив, що пошуки нових музичних інтонацій, зокрема, комбінуючи звучання електронних і «класичних» інструментів, і наші, і зарубіжні композитори ведуть в одному напрямку.
Не боячись «зістарити» фестиваль, його організатори сміливо включили
до програми твори авторів найрізноманітнішого віку, в тому числі таких
іменитих як Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Галина Уствольська,
Леонід Грабовський (Україна), Яніс Ксенакіс (Франція), Джордж Крам (США).
Молоді музиканти продемонстрували загострено-сучасне розуміння цієї, вже
по суті класичної, музики. Піаністи — Євген Громов, Сергій Лунгу, київський
струнний ансамбль «ARCHI» та особливо львівський ансамбль сучасної музики
«Cluster», завдяки якому Київ уперше почув шедевр Л. Грабовского «Інтродукція
і дев’ять мініатюр на слова В. Хлєбникова», вразили дивовижною виконавською
розкутістю, якої, що парадоксально, можна досягнути за рахунок граничної
внутрішньої зібраності. Це відчуття зосередженої медитації, до якої, на
думку багатьох, і наближається сучасне мистецтво, було притаманне творам
Людмили Юриної та Сергія Зажитька, композиторів, які не бояться експериментувати
в епоху, про яку прийнято писати як про «кінець мистецтва». Винаходячи
нові інтонації та мотиви, вони немов зчищають із нашого світу коросту штампів
і вульгарності. На жаль, можновладці, на відміну від молодих музикантів,
очевидно, не хочуть, аби світ оновлювався. Міністерство культури та мистецтв
України досі не підписало наказ про фінансування форуму, в афіші якого
його зазначено одним із засновників. Музиканти, вже вкотре, грали на ентузіазмі,
безплатно. Та чи ж нам, слухачам, байдуже, що їх знову ошукали?
Выпуск газеты №:
№97, (1998)Section
Культура