Два Арлекіни

На їх відкритих уроках побували студенти шести театральних вишів і коледжів Києва, Харкова і Миколаєва. Марк Жаке і Жиль Совестр прибули до України на запрошення Харківського «Театру на Жуках» (в рамках проекту «Театральне вікно до Європи»), який за ініціативою харків’ян проводиться вже два роки поспіль.

Вони представляють Регіональний центр драматичного мистецтва (CRAD) з міста Клермон-Ферран, який засновано 1940 року і який користується підтримкою місцевого муніципалітету. Марк Жаке — випускник школи драматичного мистецтва Шарля Дулена, вони з Жилем Совестром стажувалися в міжнародній школі Ж. Лекока, вчилися у майстрів комедії дель арте Франції, Італії, США, Бельгії. Нині самі мають великий досвід викладання цього виду акторської майстерності. Обидва актора — учасники міжнародних театральних проектів і фестивалів. На одному з них французи зустрілися з колективом «Театру на Жуках» і домовилися про співпрацю.

Продюсер колективу Дмитро Терновий розповів, що в рамках проекту «Театральне вікно до Європи» «Жуки» прагнуть організувати приїзд до України тих майстрів, які зуміли їх самих чимось здивувати. Наприклад, з їх подачі приїжджали до нас польські театри («Крик» і «Брама»), які показали свої вистави в Києві і Харкові, а їх учасники провели акторські тренінги, засновані на системах Є. Гротовського и В. Станевського. Причому всі заняття тут — практичні, із залученням до роботи великої групи студентів. — Ми і самі відчуваємо користь від таких тренінгів: це не лише корисно й пізнавально, але і приголомшливо весело, — зазначив Д.ТЕРНОВИЙ.

У Харкові студенти Академії культури і Національного університету мистецтв імені І. Котляревського «приміряли» на себе пластичні й мовні характеристики персонажів комедії дель арте (commedia dell’arte або інша назва — комедія масок, — імпровізаційний вуличний театр італійського Відродження, що виник до середини XVI ст. і, по суті, сформував перший в історії професійний театр. Імпровізаційний метод роботи привів комедіантів до професіоналізму — і в першу чергу, до формування ансамблю, підвищеної уваги до партнера. Певна маска закріплювалася за конкретним актором раз і назавжди, проте роль — незважаючи на жорсткі типажні рамки — нескінченно варіювалася і розвивалася в процесі кожної вистави), а також отримали навички роботи з масками, зроблені руками французьких педагогів. До речі, свої уроки вони проводили як волонтери мистецтва безплатно!

У Києві заняття пройшли зі студентами Національного університету кіно, театру і телебачення ім. І. Карпенко-Карого, Київського національного університету культури і мистецтв, а на черзі тренінги в Миколаївській філії вишу, а також місцевому коледжі культури і мистецтв.

Користь від цього починання очевидна — адже українська театральна школа освоєнням стилів сценічної культури явно не розпещена. Навіть найближчих до нас, європейських, не кажучи вже про східну (кожний виш виходить з цього становища по-своєму), а на запрошення майстрів з інших країн часто не вистачає коштів, тому майстер-класи французьких акторів стали подією і надовго запам’ятаються не лише студентам, але і викладачам.