«Дяді Вані» — 15-ть!

Цю постановку Станіслава Мойсеєва можна порівняти з колекційним вином, яке з роками стає ще кращим. «Дядю Ваню» обожнюють глядачі, а театрознавці за 15 років написали вже цілі томи хвалебних рецензій. Нагадаємо, постановка 2003 року здобула дві «Київські пекторалі» (Римма Зюбіна за роль Соні — у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» і художник Андрій Александрович-Дочевський за «Найкращу сценографію»), на «ура» сприймали київського «Дядю Ваню» і на міжнародних фестивалях не тільки в Україні, а й за кордоном.

Чехов по-українськи зі сцени звучить дуже органічно під музичний супровід фрагментів творів класиків: Леонкавалло «Паяци», Пуччіні «Турандот» та Масканьї «Сільська честь». У виставі іронія і драма сплелися у тісний клубок.

У головній ролі виступає Олексій Вертинський. Його Войницький дуже органічний. Своє прозріння герой переживає як крах надій, а бунт дяді Вані — безглуздий та сумний зломленої життям людини... Як зазначають критики, режисер Станіслав Мойсеєв поставив свою виставу про необхідність людини нести свій життєвий хрест, хай би як важко й невдячно це було. Дуже яскраво виглядає в постановці образ Соні (Римма Зюбіна). Актриса демонструє філігранну палітру рис своєї героїні: ніжна, любляча, несмілива, покірлива... А фінальна сцена вистави досягає трагічних висот, коли Соня-Зюбіна каже: «Ми відпочинемо! Ми почуємо ангелів, ми побачимо все небо в алмазах, ми побачимо, як все зло земне, всі наші страждання потонуть в милосерді, яке наповнить собою весь світ, і наше життя стане тихим, ніжним, солодким, як ласка. Я вірую, вірую...»

І теплішає в душах у всіх глядачів, присутніх у театральній залі...

У ювілейній виставі «Дядя Ваня» на сцену вийде зірковий акторський склад: Олексій Вертинський (Войницький), Римма Зюбіна (Соня), Валерій Шептекіта (Серебряков), Наталія Васько (Олена Андріївна), Станіслав Боклан (Астров), Тамара Яценко (Войницька), Ігор Портянко (Телєгін), Тетяна Стебловська (Марина) і Борис Георгієвський (Робітник).