Дзеркало для героя

Шоу, створене за однойменним романом Ф.С. Фітцджеральда, першими побачили кияни й одесити (про це писав «День» у № 203). Зараз готується графік гастролей у США і Західній Європі.  Нагадаємо, незалежний міжнародний проект очолив відомий у світі танцівник Денис Матвієнко. Він же виконав головну роль - Гетсбі. За написання музичної партитури взявся композитор Костянтин Меладзе, який залучив до роботи свого успішного колегу Юрія Шепету, а хореографію створив один із найбільш затребуваних хореографів світу,  американець Дуайт Роден.  Втім, список авторів вистави цим переліком не вичерпується. Додам керівника Національного симфонічного оркестру України Володимира Сіренка. Він зі своїм колективом уперше в Києві зіграв складну симфо-джазову партитуру, що звучала близько двох годин, але далеко не рівноцінну за якістю музики.  Велика бригада технічних фахівців працювала над звуком, світлом, телевізійною проекцією (брати Стеколенки, Алан Бадоєв), які у поєднанні зі сценічними конструкціями і яскравими костюмами (Дмитро Парадізов) додали виставі масштабності, видовищності і своєрідної стильності. Стиль шоу нагадує зразки постановок західних мюзиклів, розрахованих не лише на професійний вокал і танець, але й на яскраві сценічні «картинки».

«Великий Гетсбі» - комерційний проект, зроблений за всіма законами антрепризи. Але самі автори не розраховували, що він викличе такий ажіотаж і фінансовий успіх. Хоча і витрати з постановки чималі – мова мінімум про мільйон доларів, вкладений приватними українськими інвесторами. Судячи з прем'єрних вражень, можна передбачити, що вони з часом окупляться. Але справа не лише і не стільки в грошах. Балет ніколи не був прибутковим жанром, на відміну від кінематографа або шоу-бізнесу. У проекті «Великий Гетсбі» здійснено спробу об'єднати ці поняття шляхом синтезу сучасних видовищних технологій. У наших кіноглядачів ще не вивітрилися враження від останньої екранізації роману Фітцджеральда з Леонардо ді Капріо в головній ролі.

Звичайно, Денис Матвієнко пішов ва-банк, взявшись за неї в своєму жанрі. Потенційний глядач балету «Великий Гетсбі» формувався в кінозалі або біля DVD-програвача. І його схвилювала саме «американська трагедія», по-своєму відбита і в романі Т. Драйзера і в мюзиклі «Чикаго». Проте Дуайт Роден задумав поставити трагедію не національну, а просто людську і був дуже близький до мети. Проте досвід створення «безсюжетних» вистав підказував йому зовсім інші постановочні прийоми, що заважають режисерській логіці. Правильніше було б, візьми балетмейстер на себе роль оповідача історії (у Фітцджеральда так і є), а для цього не обов'язково виходити на сцену.

У класичному балеті роль оповідача виконує пантоміма, якої в «Великому Гетсбі» практично немає. Сучасний танець легко обходиться без неї, але якщо він необтяжений сюжетом і великою кількістю персонажів. Місце дії легко позначити відеопроекцією, а характер взаємин героїв – їхнім танцем і пластичними діалогами, які Дуайт Роден будує дуже винахідливо. Але якоїсь миті кількість танцівників зі схожими рухами починає зашкалювати, їх починаєш впізнавати лише за кольором костюмів. Хто до чого прагне, хто живить ілюзії, а хто твердо стоїть на ногах - все переходить в галузь припущень. А наш глядач цього не любить. Йому все треба розжувати і в рот покласти.

Сам Френсіс Скотт Фіцджеральд говорив, що його роман — про те, як розтрачуються ілюзії, як при цьому людина стає байдужою до поняття про істинне і помилкове». Мрія, в полоні якої перебуває Джей Гетсбі, вступаючи в безпосередній контакт з безжалісною реальністю, розбивається і хоронить під своїми уламками героя, який повірив у неї як в істину». Хвала постановникам  -  в результаті ця ідея на якомусь підсвідомому рівні доноситься до глядачів. І спочатку може здатися, що головна персона постановки - Дуайт Роден, оскільки нічого подібного до його хореографії в Україні доки не народжувалося. Але по ходу вистави стає зрозуміло, що головний герой - це Денис Матвієнко. Так зіграти Гетсбі може не кожен кіноактор. А танцювати з подібною емоційною глибиною, мабуть, лише він. Це підтвердив и Д. Роден, який сказав про виконавця буквально наступне: З Дениса вийшов прекрасний Гетсбі, воістину «Великий Гетсбі»! Він артист, здатний перевтілюватися в різних персонажів.  Денис харизматичний на сцені, і з Гетсбі вони повністю збігаються. Це фьюжн, злиття часів, адже Гетсбі - поза часом, ми знову повертаємося до того, що історія про нього - поза часовими рамками. Вона про жадібність, кохання, успіх, самотність - про те, що ми відчуваємо і розуміємо й зараз.

Денис Матвієнко витягує на собі головну тему вистави, показуючи, як наростає  внутрішня спустошеність Гетсбі.  Його герой -  фігура дуже драматична, людина, яку «роздирають» протиріччя, що підкреслені в пластичних монологах і дуетах з жінкою, яку давно кохає, але яка йому не належить (його партнеркою виступає Анастасія Матвієнко). А у фіналі Гетсбі дивиться в дзеркало як Доріан Грей, розуміючи, що розплата неминуча.

Для створення команди «Великого Гетсбі» був проведений кастинг, в якому взяли участь професіонали балету, зокрема з Києва, Одеси, Санкт-Петербурга. Вибрали кращих: з Маріїнки – Дар’я Павленко, Олександр Сергєєв і Максим Зюзін; Сергій Сидорський працює в Національній опері України; Катерина Кальченко — в Одеській, а приголомшливий за пластичною виразністю соліст Кліффорд Вільямс працює у трупі Д. Родена Complexions.

Давно помічено, що класична підготовка дає артистам більше можливостей для втілення найзухваліших пластичних фантазій. Так сталося і цього разу. Легкий флер бродвейських мелодій майже сторічної давнини і жорсткий натиск сучасних ритмів доповнили один одного і виразилися в хореографічній партитурі. Звичайно, література - це не кіно, а кіно - не балет, і ніхто і не стверджував зворотне. Українські глядачі дуже тепло прийняли «Великого Гетсбі», а незабаром міжнародній творчій команді належить  представити свою спільну роботу перед зарубіжною публікою.

Олександр ЧЕПАЛОВ, доктор мистецтвознавства, фото автора