...і хірургові – Боже!

Показ десяти італійських фільмів, знятих за останні два роки, розпочався у столичному кінотеатрі «Київ», який став фестивальним майданчиком і для «Молодості» — одного з організаторів нинішнього форуму. В афіші переважають комедії.

«Якщо Господь забажає» (режисер — Едоардо Марія Фальконе) привертає увагу не лише тим, що цей добре зроблений фільм здатен розсмішити навіть на снобістський лад налаштованого глядача. Він ще може слугувати зразком режисерського злету думки, оскільки, як уже можна здогадатися із самої назви, торкається теми Бога та віри. Ця стрічка спрямована на те, щоби скептично налаштовані не лише до церкви, а й до Бога атеїсти принаймні стали трохи поміркованішими у своєму запереченні Творця та ігноруванні його волі і бажань. Таким затятим атеїстом, для якого релігія та все, що з нею пов’язане, — не вартий уваги освіченої людини анахронізм, є Томмазо, шанований кардіохірург, відданий чоловік і люблячий батько двох дорослих дітей. Те, що головний герой є лікарем, звичайно, не випадково. Адже вони щодня роблять складні операції на людських тілах, і душі всередині їх не знаходять — наш Микола Амосов був тому підтвердженням. Звання доктора, яким пишається герой картини, носив і Фауст, один із ключових героїв європейської літератури. Щоправда, на відміну від доктора Фауста, який усе ж знав про існування Всевишнього, але віддав свою душу його антиподу, Томмазо навіть не усвідомлює всієї серйозності, якої вимагає питання віри. Тому зізнання сина про те, що він збирається покинути вищу медичну школу і стати священиком, примушує хірурга порушити високі моральні принципи. У своїй боротьбі з популярним серед молоді католицьким душпастирем відомий лікар не гребує нічим.

Гумору ситуації додає те, що батько щасливого від спілкування з Богом сина хибно вважав, що той гомосексуаліст. Про що з гордістю толерантного європейця (привіт із нашого нещодавнього Параду рівності) повідомив дружині, доньці й зятю...

Досвідчений глядач, звичайно, може здогадуватися, в якому руслі розгортаються перипетії цієї комедії. Але це не позбавляє її інтриги, бо вона не так розважає нас, як спонукає до чесної відповіді на запитання: «Якщо Господь зажадає, щоби я почув його голос, то чи готовий буду я відповісти на це згодою?»