«Iнші береги...» Ольги Петрової
Протягом місяця п’ять залів Російського музею в Києві нададуть персональній виставці відомої художниці
Відкриття виставки — 10 лютого. Це подарунок самій собі в ювілейний день народження.
Численні роботи художниці зберігаються в музеях України і Британії, Грузії й Ізраїлю, Індії та Японії, в колекціях Міністерства культури України і Національної спілки художників, а також в багаточисельних приватних зібраннях, розкиданих по світу, — від Осаки до Торонто, через Амстердам і Будапешт.
Дуже непросто говорити про фахові пріоритети Ольги Петрової.
Вона — художник і культуролог, кандидат мистецтвознавства і доктор філософських наук, професор НАУКМА, автор п’яти монографій і 750 статей.
Творчий метод Петрової — експресіонізм, метафоризм і нефігуратив.
А творче кредо — колористичний живопис — прямий шлях до бачення «духовним оком».
Запропонована глядачам виставка складається з п’яти розділів — «Провінція», «Іспанія без кориди», «Сестри самурая», «Україна — сад» і «Схід — горизонталь».
Кожен із розділів — плід подорожей, роздумів і вражень Петрової, дуже чутливої до чужого устрою життя, традицій, системи взаємин.
Вона вміє з’єднати в просторі полотна власну національну культуру з новим для неї світом. Кожна із цих виставок уже була в різний час і в різних кінцях світу представлена шанувальникам живопису.
Сьогодні ж, об’єднані і серйозно доповнені, вони складають єдине ціле, немов автор шле нам меседж про неповторність і цілісність нашої невеликої планети.
— Колір кожної зали виставки, — говорить куратор музею сучасного мистецтва «Пласт-Арт» Володимир Личковах, — пов’язаний не так з візуальними хронотопами, як з культурними рефлексіями художниці, «вібраціями» її душі, які зумовили її подорожі духовними ландшафтами.
Французька провінція надихнула Ольгу Петрову, як і її великих французьких попередників, синявою антибського неба, зеленню і сонцем безкрайніх ланів Провансу, готичними мереживами чудових пам’яток середньовічної архітектури.
Тема Іспанії — завжди унікальна для художниці, початкові враження якої в живописі ѓрунтувалися на замилуванні полотнами Веласкеса та Гойя.
— Для мене, — коментує цю залу Ольга Петрова, — роботи, на які надихнула Іспанія, — портрет щастя, а ще — вдячність долі за можливість діалогу з глядачем за допомогою кольору.
Зустрічі з Японією, країною зовсім іншою, але прекрасної і в той же час незбагненної культури, розтягнуті для художниці Петрової в часі, сягають 60-х років ХХ століття.
Вони кожного разу доповнюються позитивними відкриттями, а також і драматичними подіями в цій країні. (Йдеться про трагедію на атомній станції Фукусіма.) Тому експозиція японської зали ґрунтується на романтичному і водночас сумному сприйнятті.
Буяння барв нашої країни надихнули на створення колекції «Україна — сад». Враженнями від неї ділиться Іван Дзюба:
— Розіпнута на хресті «Вишиванка», а поруч осяйна краса «Гуцульського вівтаря» — драматичний контрапункт образу України в експозиції Ольги Петрової.
«Схід — горизонталь» — звернення до витоків духовної колиски.
— Тут, на гарячих пісках, — говорить Ольга Петрова, — зустрічаються Я і ТИ, а між ними — Бог або Дух Святий, або відчуття, як час плете густу павутину своїх шляхів, делегуючи Буттю нові можливості.
Ювілейна виставка Ольги Петрової настільки художньо й емоційно насичена, що намагатися передати враження від неї — справа невдячна. Краще відвідати музей.
